П’ятниця, 29 Березня, 2024

Таємниці вулиці Броварної

Тернопіль – це місто з давньою історією та власними таємницями. Одна з них стосується виготовлення пива та історії вулиці Броварної. Детальніше про це розповість ternopil-future.

Броварництво

Пивоваріння або іншими словами броварство – це мистецтво чи ремесло виготовлення пива. Найперші свідчення про варіння пива походять з території Межиріччя (сучасний Ірак) 3500-2900 до н. е. Виготовлення пива займалися єгиптяни, далі шумери та вавилоняни. Від єгиптян навчилися варити пиво євреї і римляни. А от германці (це сучасні мешканці Британії, Німеччини, Швеції, Данії) навчились цьому самостійно.

В середньовіччя пиво варили монахи в монастирях, а на українській землі воно потрапило разом з окупацією їх Річчю Посполитою. Перші броварні тут з’являються з другої половині XVI століття, в містах і селах створюються державні броварні, магнатські і приватні (існували й цілі цехи пивоварів або солодовників). В Тернополі з заснуванням міста в 1540 р. Яном Амор Тарновський мешканцям доводилось сплачувати за проживання на центральних вулицях, за право торгівлі, користування панською броварнею, лісом. Поступово з розширенням міста на території Заруддя (місцевість за річкою Рудкою, де зараз Новий світ) тут розбудовується село, де й вважаємо проживали майстри виготовлення пива. Завдяки їм Тернопіль отримав вулицю Броварну. Поряд пізніше було створено велику пивоварню.

Її було засновано в 1847 р. на «Провалисі» – місцевості біля ставу при дорозі до села Біла. «Піти на Провалиху», в розумінні тернополян, означало «сходити на пиво». Незабаром (1851 р.) було зведено муровану будівлю. Пиво тут відпускали просто з бровару й одразу приймали порожні пляшки, а тому Провалиха стала улюбленим місцем для літнього відпочинку.

Тернопільське пиво в місті та Галичині стає дуже популярним. Воно успішно конкурувало з пільзенським (Чехія) та окоцімським (Польща). Про популярність пива свідчить інформація, що його пили навіть весіллі. В той же час автор зазначає, що пили тільки пиво, що мало 3 чи 4% алкоголю, а жіноцтво навіть пива не пило. Вже молодше покоління пило горілку, але мало. На багацькому весіллі випивали 400-500 літрів пива, крім того 2-3 літри горілки перед стуленем (прим. стулень – пиріг без начинки).

У 70-80-х роках ХІХ ст. власником броварні був Самсон Ґольдберг. Біля броварні був невеликий ставок з чистою джерельною водою, що називався «Саджавка». У середині XX ст. його засипали. Окрема пив’ярня діяла на вул. Руській біля Середньої церкви. Володів нею єврей Бальбух. Ми писали про це.

Пізніше, за польських часів, у сквері на вул. Міцкєвіча, якраз навпроти готелю «Подільський» (бульвар Шевченка 23), відкрили велику скляну будку. Там продавали бочкове пиво з міської броварні. Взимку пиво гріли у чайнику на примусі, щоб доливати до холодного. Через скляні стіни було видно все, що робилося всередині: як чоловіки п’ють пиво, як розмахують руками, обговорюючи світову політику. Ця будка простояла до 1955 року.

Вулиця Броварна

Історія вул. Броварної малодосліджена. Відомо, що в 1899 р. в Тернополі розпочався спалах епідемії скарлатини серед єврейської бідноти, що мешкала на занедбаних вуличках поблизу старої броварні. Школи було закрито. Весною 1906 р. на вулиці Броварній розпочато будову помешкальних будинків. В першій половині ХХ ст. від нинішнього пивзаводу до греблі через торфовище йшов неглибокий рів з чистою водою (хоч і зливали в рів відходи пивного виробництва), а на дні можна було побачити і ловити раків. А біля броварні знаходився вигін для тренування військовиків та чимале стрільбище. В 1943 р. під час німецької окупації військовополонені французи, за німецьким проектом, завершили будівництво триповерхового житлового будинку на вул. Броварній, 14. Четвертий поверх був добудований у середині 1950-х.

А в 1938 р. за адресою Броварна 35 було побудовано будинок для місцевого адвоката. За неперевіреними даними в ньому проживав керівник Національної партії Кшиштоф Савицький. За одними місцевими чутками в радянський час там було СІЗО. Інші місцеві мешканці зазначають, що там жив міліціонер, який вбив свою дружину, сам покінчив життя самогубством. Як би там не було в одному з найтаємничіших будинків міста деякий час жила старенька жінка, яка випасала своїх кіз поряд і продавала молоко. Декілька років назад будинок було придбано підприємцем, який хотів реконструювати будинок. Жінку було переселено в іншу частину міста. Будинок зараз пам’ятка місцевого значення і охороняється законом.

Отже, історія тернопільського пивоваріння цікава та неоднозначна. З своїми чутками, таємницями і питаннями без відповідей.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.