Понеділок, 22 Липня, 2024

Роль Тернопільщини в інформаційно-технічному комунікуванні Української Галицької Армії

Галицька армія була сформована більше 100 років тому, невдовзі після початку Української революції на землях Західної України. Вони мали регулярний партизанський і напівпартизанський характер. У 1919 році відбулося переформування Галицької Армії в Українську Галицьку Армію. Вона воювала одразу з кількома режимами. Далі на ternopil-future.

 Бійцям доводилося захищати власну державу від іноземних загарбників. Це зумовило поширення в ЗУНР різних інформаційних джерел, що становили основу інформаційного простору республіки. Це була не лише війська преса, але й телеграфні контори, радіостанції і телефони.

Як утворилася Українська Галицька Армія?

Українська Галицька Армія відіграла значну роль в становленні української державності. У тогочасній Західноукраїнській народній республіці вони слугували Збройними силами. УГА вели боротьбу на кількох фронтах впродовж 1918-1920 років: польському, більшовицькому і денікінському. Це славне українське військо овіяне чималою кількістю легенд та міфів. Проте всі вони створені на реальних фактах, без жодних вигадок. 

Як ми вже з’ясували, Українська Галицька Армія була Збройними силами ЗУНР. Новостворена українська республіка охопила незначну територію Заходу: Галичину, Буковину та Закарпаття. Вона проіснувала недовго, з 1918 по 1919 роки. Розпад на карті світу Австро-Угорської імперії у 1918 році спричинив появу нових держав. Однією з таких стала Західноукраїнська народна республіка. Щоб утримати свої кордони та незалежність, повстало питання щодо створення боєздатних сил. Ця потреба виникла ще в перші дні існування ЗУНР. Українцям довелося протистояти полякам, а через деякий час і румунах, що жадали повернути собі втрачене. 

Формування військових сил УГА розпочалося фактично з перших днів існування ЗУНР. На території  республіки пішла хвиля утворення партизанських загонів, що перебували майже у кожному населеному пункті. Вони стримували наступ польських військ. Українська Галицька Армія припинила своє існування через рік після розпаду ЗУНР – у 1920-ому. 

Роль преси в інформаційному просторі УГА 

Воюючи з поляками та румунами українські вояки були фактично ізольованими від навколишнього світу. Повстала потреба у забезпеченні їх інформаційними джерелами, що давали б змогу аналізувати ситуацію на фронті та в тилу. Як ми знаємо, у всі часи такими засобами слугувала преса. Військова преса як-не-як була актуальною. Періодичні видання виходили чи не в кожному великому місті республіки. 

У Тернополі виходило одразу декілька видань: “Стрілець”, “Вістник Державного Секретаріату військових справ” тощо. Інформував місцеве населення та військових щодо ситуації на полі бою Державний Секретаріат Військових справ ЗУНР. Його члени з 24 листопада і до 31 грудня 1918 року перебували у місті Тернопіль, звідки здійснювали управління республікою. Роль інформатора взяла на себе також військова канцелярія. Однак комунікаційна система перебувала у дещо складному становищі. Ситуація на фронті дуже швидко змінювалася. Повстало питання щодо технічного забезпечення війська телефонними і телеграфними станціями, радіостанціями,  які забезпечували б  постійний і швидким зв’язок із військовими командирами та іншими вояками. 

В УГА інформування відбувалося кількома способами: через пресу, владу і технічне забезпечення. Останнє було відносно новим. Щодо преси, то вона у всі часи була надійним інформаційним джерелом. Військова періодика виходила чи не у всіх великим містах тодішньої ЗУНР. Після переїзду Військового Секретаріату ЗУНР і очільників держави до Тернополя, майже вся преса виходила тут. Наприклад, після падіння Львова у Тернополі виходив часопис “Український голос” П. Карманського. Через деякий час він навіть став органом Національної Ради. Виходили газети. Вони були органами державної влади. 

П. Карманський

В умовах війни ця періодика ставала  часописами місцевих Окружних Команд. Це, наприклад: “Збаразьке слово”, “Стрілець”, “Вістник Державного секретаріяту військових справ” тощо. Всередині Галицької армії навіть існувала власна військова преса. Основним завданням військової періодики у ті часи стало інформування про суспільно-економічні події в Україні, культурне життя війська, біографії відомих діячів тощо. Вона залишалася основним джерелом інформації. 

Технічне забезпечення комунікація УГА

Технічне забезпечення УГА розпочалося ще під час Листопадового зриву. Про це зазначив дослідник М. Литвин. Під час україно-польської війни вже було зібрано величезну кількість технічного майна, що дозволяло українській армії використовувати її у своїх цілях. 

Вперше було споруджено військові телефонні та телеграфні станції, комутатори. Технічне забезпечення відбувалося в короткі терміни через неготовність до повного інформування населення про справи у республіці. Владі довелося вести пошуки матеріального забезпечення цих станцій зв’язку. Виникали деякі проблеми з апаратами, а точніше – їх кількістю. 

Телеграф, фото ілюстративне

Українські фахівці ще у ті часи розпочали налагодження зв’язку і ремонт ліній. Вдалося сформувати чітку систему зв’язку і його структуру. Їх очолили здібні старшини і референти зв’язку. Варто зазначити, що такі роботи проводилися на території всієї ЗУНР. Тому фактично зв’язок існував всюди. Існував навіть цілий штаб і телефона сотня. Ці люди були оснащені телефонними апаратами і комутаторами.

Щоб впорядкувати документно-інформаційну комунікацію навіть створили окрему Військову Телеграфічну Контору.  У сучасному значенні телеграф – це засіб передавання інформації по дротах або інших каналах електронного зв’язку. Набув популярності ще у ХІХ столітті. Він здатний передавати текстові повідомлення за допомогою випромінювання і прийому електричних сигналів. Для передавання інформації цим пристроєм послуговувалися азбукою Морзе.  

Фото ілюстративне

Щодо військовиків ЗУНР, то вони також були забезпечені належним зв’язок. Це дозволяло їм повідомляти про всі зміни на фронті, бути інформаційно обізнаними щодо важливих питань. В УГА працював радіозв’язок. За його допомогою здійснювалося передавання наказів і важливих повідомлень. Перший радіозв’язок з’явився ще у 1895 році. Тоді російський фізик Олександр Попов здійснив вдалий сеанс радіозв’язку і продемонстрував світові свій перший радіоприймач. Цей винахід згодом послугував у ході Першої Світової війни. 

Радіостанції ЗУНР

В УГА створили навіть власну радіослужбу. Її фундаментом слугувала установка австрійської радіогрупи, що знаходилася неподалік Тернополя у Чистилові. Радіозв’язок повинен був бути хорошим і неперебійним. За цим слідкувала спеціальна служба, що складалася з технічно-військового персоналу. Вони займалися обслуговуванням радіостанцій і усуненням проблем. Дослідник Л. Лейнберг зазначив, що в Українській Галицькій Армії вже у 1919 році 1-й корпус володів апаратом марки “Marinclaudesstation”. В УГА він був лише один. 

Його обслуговувало кілька технічних працівників: 2 телеграфісти та 1 механік. Через деякий час на цій станції кількість штатного персоналу виросла аж до 22. ЇЇ діяльність була особливо важливою як для Української Галицької Армії, так і для військових командирів. Сказати зараз де точно існували радіостанції в ЗУНР складно. Відомо, що їх було кілька у межах всієї республіки. Вони не лише займалися інформаційною діяльністю, але й вистежували радіочастоти ворога. Щоб зрозуміти про наміри свого противника у штаті навіть працювали перекладачі. Вони знали декілька мов. Ці люди займалися перекладом отриманої інформації та її сортуванням. 

Попри це все, інформаційне забезпечення УГА все ще знаходилося у скрутному становищі. З кожним днем потреби у забезпеченні лише зростали. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.