Ще не до кінця розвіданою є історія нашого краю за часів німецькою окупації. Чільне місце тут посідає преса Тернопільщини у роки Другої Світової війни. Чи замислювалися ви, що саме публікувалося на теренах сучасної області у Велику Вітчизняну та німецьку окупацію? Якими були газети і журнали, про що писали та які проблеми виникали у видавництвах? Далі на ternopil-future.
Особливість преси у часи німецької окупації
Преса завжди була, і до сьогодні залишається потужним засобом формування світогляду у людей. Окрім цього, вона виконує одну із найважливіших функцій – забезпечує задоволення інформаційних потреб населення. А ще це потужна “зброя”, завдяки якій можна здійснювати вплив на свідомість людини. У всі часи преса слугувала засобом пропаганди. З початком Другої Світової війни, роль періодики дуже сильно зросла. Тернопільщина, що потерпала від окупації спочатку німецьких фашистів, а згодом радянської армії, продовжувала інформувати населення щодо подій, які відбувались на українських землях.
Звісно, що весь матеріал спочатку проходив цензуру окупаційної адміністрації. За часів німецької окупації в межах сучасної Тернопільської області виділили кілька округів. Серед них: Бережанський, Тернопільський і Чортківський. Щодо сучасного Кременецького району, то він увійшов до складу “Волинь і Поділля”. У кожному окрузі виходила своя періодика. Це було затверджено німецькою окупаційною владою. На цих землях вони велику увагу приділяли україномовній пресі та видавничій справі загалом.
Щоправда, газети, журнали і часописи не могли вільно публікувати будь-який матеріал. Вони були потужною зброєю у руках нацистах. Діяли як органи місцевої влади. Кожен округ мав свою періодику. Вони дечим були подібні один на одного, насамперед – своїм спрямуванням.
Преса Тернопільщини у роки окупації
У Чортківському окрузі в період німецької окупації виходила періодика, що слугувала органом окружного управління цього округу. Щоправда, його видавали лише рік. Він мав назву “Тризуб”. Виникає питання: “Чому видавництво тривало так короткочасно?”. Причиною цього стало посилення тиску в 1942 році на тогочасну українську періодику. Її замінила газета “Чортківська думка”. На відміну від попередньої, вона вже не містила української символіки.
У “Чортківській думці” було зазначено, що це “Український популярний тижневик для Чортківщини і Бережанщини”, про це йдеться у Золотій Пекторалі. Він виходив лише раз на тиждень – у неділю. У місті Бережани, як центрі округу, також виходив орган місцевої влади. “Бережанські вісті”, так звали цю періодику, з’являлася двічі на тиждень – у четвер і неділю. У 1942 році ця газета стала органом Союзу громадської округи. Її обсяг складав усього 2 сторінки. Аналізуючи її зміст, можемо помітити, що на сторінках ніде не зазначено самого редактора.
У Зборові, в період Другої Світової війни, виходила газета “Зборівські вісті”. Вона видавалася українською мовою ще задовго до початку війни. У 1933 році була двотижневником. У період з 1934 по 1938 роки виходила як місячник. З початком війни газету видавали раз на тиждень. Її видавцем була філія “Просвіта”. Особливістю періодики “Зборівські вісті” було те, що вона обстоювала національну самобутність українців і проголошувала ідею українського націоналізму. У 1941 році в “Зборівських вістях” було опубліковано “Акт проголошення Української Держави” та “Звіт із Національних зборів українців Західньої України”.
Це видання висвітлювало основні воєнні події, зокрема вміщувало навіть промови А. Гітлера. У “вістях” публікували накази місцевої влади і установ, різноманітні корисні матеріали для українців, що стосувалися вихованню молоді й дітей тощо. “Зборівські вісті” містили кілька рубрик: “Короткі вісті”, “ З повіту” та “ З головної квартири Фірера”. Авторський склад насправді чималий. З 1941 по 1942 роки у цій періодиці працював В. Зварич.
У Кременецькому окрузі, що входив до складу “Волинь і Поділля”, двічі на тиждень виходив “Кремянецький вісник”. Це громадсько-політична газета Кременця. Вона розповсюджувалася на 3 сучасні райони: Шумський, Лановецький і Кременецький. Заснували газету в 1941 році. З усіх тогочасних періодик, ця проіснувала найдовше. У 1944 році “Кремянецький вісник” був органом українського національного комітету Кременецького повіту. Для німецьких окупантів слугувала знаряддям пропаганди. Ця газета проходила жорстку цензуру. У окупаційні роки “Кремянецький вісник” був пронімецьким. Там друкувалися матеріали, що так чи інакше були пов’язані з німецькою владою. “Кременецький вісник” проіснував аж до 2009 року.
У 1941 році в Теребовлі виходило періодичне видання “Теребовлянські вісті”. Її обсяг був всього 2-4 сторінки. Слугував органом управи у Теребовлі. У Тернополі також виходили схожа газета. Вона мала назву “Тернопільські вісті”. Однак про це видання не знаходимо жодної інформації.
Цензура і пропаганда
У період німецької окупації тогочасні періодичні видання слугували засобом пропаганди. Вони проходили жорстоку цензуру. Там публікувалися різноманітні матеріали, які були затверджені німецькими властями. У газетах того періоду неодноразово наголошувалося на тому, що українці повинні працювати на користь Німеччини.
Будь-які прояви державності та української приналежності у періодиці одразу ж викорінювалися. Так, наприклад, газета “Тризуб” зазнала тиску з боку фашистів. У результаті – припинила свою діяльність.
Найпопулярніші тематичні колонки
У пресі воєнного періоду популярності набули такі тематики: географічна, історична, економічна тощо. Люди дедалі частіше втомлювалися від воєнних новин. Прочитання географічної колонки давало їм можливість на мить переключити свою увагу від існуючих проблем. У Тернопільській періодиці географічні матеріали вміщали в себе описи природи її особливості та найцікавіші представники флори у регіоні. Щодо історичної тематики, то вона була найоб’ємнішою. Вона зачіпала історію міст, найважливіші етапи у його становленні, важливі культурні пам’ятки тощо. Варто розуміти, що ці публікації проходили неабиякий контроль, адже стосувалися безпосередньо такої важливої науки як історія. Публікувалися не лише відомості про українських діячів і визначні місця, але й дуже часто на сторінках зустрічалася інформація про відомі іноземні постаті.
Економічна колонка зачіпала економічне становище краю, розвиток ремесел у регіоні, особливості торгівлі і ведення сільського господарства тощо. Не менш цікавими були публікації з літературними творами. У цей період література має свої особливості, вона передусім стосувалася подій, що розгорталися на теренах українських земель. Часто публікувалися літературно-краєзнавчі розвідки. Найбільше таких матеріалів вміщав у собі “Кремянецький вісник”.
На сторінках можна було зустріти публікації пастирських листів Андрея Шептицького. Окрім текстового матеріалу, газети опублікували й фотосвітлини. У деяких періодичних виданнях містилася колонка з порадами і сторінкою для дітей. Були й публікації, що стосувалися культури, історії та традицій українського народу. З приходом на західні землі радянської влади, періодичні видання повністю змінили напрям своєї роботи. Деякі з них назавжди перестали друкуватися, інші – пережили зміни. Зараз ці матеріали є важливим об’єктом досліджень науковців та істориків.
