У часи Західноукраїнської Народної Республіки відбулося важливе явище на українських землях – становлення преси і журналістської діяльності в умовах державності. Це спровокувало появу низки періодичних видань. Вони виходили чи не в кожному великому містечку Тернопільщини. Важливу роль у інформаційній, організаційній, культурно-просвітницькій та пропагандистській діяльності відіграла тогочасна газета “Бережанський вістник”. Вона не лише публікувала важливу інформацію, тлумачила політику і політичні процеси, але й намагалася об’єднати українців воєдино задля спільної перемоги над іноземним гнітом. Далі на ternopil-future.
Преса у часи ЗУНР
Після Листопадового чину в 1918 році, що було організоване Українською Національною Радою силами Українських січових стрільців у Королівстві Галичини та Володимирії, утворилася Західноукраїнська Народна Республіка. Вона проіснувала до 1919 року. За цей короткий період вдалося налагодити роботу державних та військових установ, органів влади й створити власне військо. На Тернопільщині утворили Тернопільську область ЗУНР. Через деякий час Тернопіль став столицею нової держави. Це сталося після поразки українських сил у Львові.
Період Західноукраїнської Народної Республіки для дослідників досі залишається не до кінця вивченим. Становлення української державності в такий нелегкий для всіх час є об’єктом дослідження істориків, науковців і дослідників не тільки з України, але й поза її межами. Історія Західноукраїнської Народної республіки є багатогранною, повчальною та невичерпною. Її поява була зумовлена кількома чинниками: революційними подіями у Росії, поразкою австрійців у Галичині та Поділлі, польським зазіханням на українські землі тощо.
Велику роль у цьому відіграє тогочасна преса. Зі збережених сторінок періодики, ми маємо змогу дослідити й самостійно ознайомитися з тими процесами і подіями, що відбувалися на теренах нашого краю.
Преса у всі часи була потужним інформаційним і пропагандистським знаряддям. На сьогодні преса ЗУНР є важливим, але маловивченим історичним джерелом. Утворення на західноукраїнських землях нової держави спричинило зміни в інформаційній політиці. Ці зміни позитивно позначилися на всю журналістику, адже започаткували її становлення в нових умовах.
Основним завданням преси у часи ЗУНР залишалося інформування населення щодо важливих політичних змін і подій, які відбувалися на теренах новоствореної держави. До 1918 року і становлення української державності, основним видавничим центром був Львів. Листопадові події спричинили появу десяток нових видань на території ЗУНР. Це все відбулося в досить короткий період. Появі нових газет і часописів сприяли тогочасні культурні діячі, письменники і літератори, науковці, студентство тощо.
Історія створення “Бережанського вістника”
Особливості преси часів ЗУНР є її коротка тривалість існування. Сама ж держава існувала протягом 1918-1919 років. Вся періодика мала патріотичну спрямованість, полягала у державницькій позиції та прагненні забезпечити інформаційну підтримку власній державі. З 1918 року видавництво діяло у багатьох повітових містах як пресові органи рад і комісаріатів. У ті часи, на Тернопільщині, з’явилися українські періодичні видання, що не лише взяли функції медійного представництва місцевих органів влади, але й займалися важливою агітаційною роботою серед населення.
Повітові видання ЗУНР підпорядковувалися пропаганді тогочасній ідеології та інформуванню про ситуацію в республіці. За таким принципом виходила газета “Бережанський вістник”. Ця періодика був не тільки просвітнім і господарським часописом, але й політичною “зброєю”. Його побудова включала у собі офіційних блок новин про діяльність влади, важливі документи, що були ухвалені радою, становище краю тощо. “Бережанський вісник” фінансувався державним повітовим комітетом. Виходив у Бережанах. Його видавав редакційний комітет.
Хто очолював роботу періодичного видання?
Основну роботу щодо виходу “вістника” здійснював громадський діяч і навчальний редактор Михайло Західний. Що цікаво, саме він був одним із основних організаторів встановлення української влади у Бережанах ще в листопаді 1918 року. Тому й зовсім не дивно, що саме Михайло Західний став редактором цієї повітової газети. До “Бережанського вістника” Західний не мав досвіду у видавничій справі. Ця періодика стала першою сходинкою в його журналістській і редакційній діяльності.
У “Бережанському вістнику” відповідав за редакцію Тимотей Старух. Деякий час обіймав посаду комісара міста. За часів ЗУНР був головою Ширшової повітової ради у Бережанах. Він так як і Михайло Західний не мав досвіду роботи в пресі. Це неабияк позначилося на виході газети в ЗУНР.
Через деякий час видання припинило своє існування. Про цю подію ніхто не був сповіщений. Причиною закриття газети стала відсутність коштів і наростання напруги в республіці. Тим не менш, “Бережанський вістник” відіграв велике значення у формуванні тогочасної преси на українських землях.
Що публікувалося у “Бережанському вістнику”?
Періодичне видання вміщало у собі кілька важливих рубрик: “В світі”, “У повіті”, “Урядовий відділ” та інші. У кожній з них публікувався той матеріал, що стосувався потрібної тематики. Деякі матеріали висвітлювали важливі історичні події. “Бережанський вістник” давав певну ясність українському народу щодо політичної влади в ЗУНР. Публікації мали досить чіткі заклики до бороніння власної державності. Кожен випуск газети вміщав у собі невеликі повідомлення-новини про події та становище на фронті.
Тогочасна преса мала дещо викривальний і пропагандистський характер. У виданні неодноразово викривалася і засуджувалася політика Польщі, Росії та інших держав, що окупували Україну. Та матеріали “Бережанського вістника” стосувалися не лише політичної ситуації в країні та світі, але й і рідного краю. У ньому публікували статті щодо стану освіти, культури та духовного життя Бережанщини за часів Західноукраїнської Народної Республіки. Деякі публікації навіть мали біографічний характер. Цікавим є і те, що авторів статей у “вістнику” ніколи не зазначали. Можливо це робилося в рамках безпеки, однак достовірна причина, на жаль, залишається невідомою. Ми можемо лише робити припущення щодо цього.
“Бережанський вістник” з’явився одразу ж після проголошення ЗУНР. Він поширювався не лише на Бережанський повіт, але й на Підгаєцький, Рогатинський, Перемишлянський тощо. “Вістник” увібрав в себе всі тогочасні проблеми держави, української державності, загрози з боку сусідніх держав, подальшого існування та інші. Цю газету зобов’язані були виписувати як міські так і сільські громади. Це було обов’язковою умовою передусім через її зміст. Окрім загальновідомих проблем, що пов’язані з існуванням української державності, “вістник” публікував важливі документи і рішення, що були затверджені владою, розпорядження. Саме з преси дізнавалися про політичне становище у республіці. Відбувалося швидке інформування населення.
Майже вся тогочасна преса була лояльною до влади. Це обумовлювалося не лише складною ситуацією в країні, але й на фронті. Як відомо, між українцями і поляками у ті часи точилися важкі бої. Із розпадом Західноукраїнської Народної Республіки українська періодика занепала.
