Сучасний світ зараз неможливо уявити без електрики. Цей відносно новий винахід за короткий проміжок часу спромігся стати незамінним у житті кожної людини. Електроенергія на Тернопільщині вперше з’явилася ще наприкінці ХІХ століття. Незадовго до цього, про електроенергію знало не так багато фахівців. Упродовж кількох століть на Тернопільщині відбулися дві хвилі електрифікації, занепад і, навпаки, активне впровадження електрифікації в міста, містечка і села області. Далі на ternopil-future.
Джерела енергії, що використовували тернополяни у ХІХ столітті
На Тернопільщині, вперше світло, як не дивно, з’явилося у Тернополі. Воно виникло у часи, коли електрифікація міст тільки-тільки розпочалася. Це було щось нетипове і зовсім нове для мешканців Тернопільщини. До ХХ століття у містах використовували гасові лампи. Так називали світильник, у якому світло вироблялося внаслідок згоряння гасу, горючої речовини і продукту перегонки нафти.
Гасові лампи почали використовувати лише з другої половини ХІХ століття. З поширенням електричного освітлення у Тернополі та на території області вони поступово вийшли з ужитку. Їх можна придбати хіба що у антикварних магазинах. Щодо сучасного використання гасових ламп, то, що цікаво, їх досі вживають, зокрема, у неелектрофікованих регіонах і туристами в мандрівках.
Коли розпочалася електрифікація Тернопільщини?
Електрифікація Тернопільщини розпочалася ще на початку ХХ століття. Вона мала кілька хвиль. Перша хвиля відбулася за часів панування Австро-Угорщини на західноукраїнських землях. Ще у 1896 році перший українець-бургомістр Тернополя Володимир Лучаківський зібрав засідання, на якому розглянув питання будівництва в місті центральної електростанції для електроосвітлення, про це йдеться на сайті toe.com.ua. Результатами цієї наради стало зібрання делегації для ведення подальших переговорів із Женевською компанією. Через рік було укладено контракт із віденською фірмою “Естер Айзенбах Веркентсанштальт”.
Відповідно до цього контракту, в регіоні повинна була розпочатися повна електрифікація Тернополя. У 1898 році в місті спорудили електростанцію. Запровадження електроенергії здійснювалося крок за кроком. Місто активно забудовувалося, деякі недоліки у роботі – усувалися. На початку ХХ століття Тернопіль повністю перейшов на електрику. Гасові лампи, що використовувалися до цього часу поступово виходили з ужитку. Щоправда, у багатьох будинках, зокрема в селах, їх продовжували надалі використовувати. Перше світло у Тернополі з’явилося в приміщенні магістрату.
Ця подія є знаковою, адже вперше місто перейшло на споживання електроенергії. Електрифікація зачепила колишній готель “Україна” і кінопалац, що на вулиці І. Франка. Генерувала енергію міська електростанція. Проте дуже скоро виникла потреба в удосконаленні цієї системи, так як споживання електроенергії в місті виросло. На жаль, постійний струм не давав можливості розповсюдити електроенергію на все місто. Тому в Тернополі й надалі продовжували використовувати ліхтарі гасового освітлення. Через це дуже скоро постало питання щодо тотальної електрифікації всього міста.
Електроенергія в часи Першої Світової війни
У роки Першої Світової війни система електроопор і ліхтарів була розгалуженою. Вночі місто освітлювалося завдяки електриці. Майже у кожному будинку знаходилися люстри. Перша хвиля електрифікації охопила не лише великі міста, але й і села. На жаль, чимало здобутків було знищено або пошкоджено у ході воєнних дій. Австрійська система електрифікація зазнала значних руйнувань. На деякий час навіть було припинено обслуговування мережі.
До 1917 року в Тернополі діяла потужна електростанція, що була знищена російськими військами при відступі від міста. Вона містила у собі паровий котел фірми “Тішбейн”, машину “Tandem”, генератор потужністю 240 кв та підземні кабельні лінії й розподільчий щит. Знищення цієї станції неабияк позначилося на електрифікації Тернополя. Виникла потреба у її ремонті, який здійснили лише через рік. Однак попередня потужній станції була вже втрачена.
Міжвоєнний період та “п’ятирічний план” уряду
У міжвоєнні роки розпочалося відновлення постачання електроенергії. Варто зауважити, що містяни від початку електрифікації відчули її переваги. Тепер не потрібно було дихати забрудненим повітрям і турбуватися щодо займання, яке дуже часто виникало при використанні традиційних джерел енергії і світла. Повторна хвиля електрифікації охопила Тернопільщину після Першої Світової війни. У 1929 році було прийняте рішення щодо поновлення програми електрифікації.
Цей масштабний проєкт вартував значних коштів державі. Електрифікацію знову здійснили й у Тернополі. На місці нафтового двигуна було встановлено активно-реактивну турбіну від фірми “Ерсте Брюнер”. Її з’єднали із генератором постійного струму. У 1931 році магістрат замовив перетворювач з потребою в змінному струмі. Це було зумовлено великими втратами електроенергії і низьким рівнем напруги. Перетворювач складався із двигуна постійного струму. Він у свою чергу, був з’єднаний із синхронним генератором, потужністю 480 кВт.
На вулиці Князя Острозького розмістити трансформаторну станцію. Ще кілька встановили у районі Надставної церкви, неподалік Тернопільського ставу. Попри проведення масштабних робіт з електрифікації міст і сіл, на Тернопільщині все ще існували проблеми, які потребували вирішення.Щоб впорядкувати електроенергію в регіоні розробили п’ятирічний план, що охопив від 1936 по 1940 роки. Планувалося масштабне будівництво на території сучасної області, зокрема спорудження лінії Янів-Яблунів-Сухостав-Копичинці. Їх довжина повинна була складати аж 16 кілометрів.
Уряд планував прокласти лінії й до інших населених пунктів: Чорткова, Струсіва, Микулинців, Теребовлі тощо. У 1936 році планували завершити будівництво електростанції у місті Зборів. У Микулинцях і Копичинцях спорудити маленькі підстанції та електричні мережі з невеликою напругою. Проте щось таки реалізувати вдалося. З 1939 по 1940 роки у селищі Великі Гаї збудували повітряну лінію 6 кВ з розподільчими мережами. Тогочасний уряд мав грандіозні плани на електрифікацію Тернопільщини. Однак все заплановане реалізувати, на жаль, не вдалося. Причиною цього став початок Другої Світової війни.
Електрифікація у роки Другої Світової війни
Військові дії Другої Світової війни частково розгорталися на території Тернопільщини. Заплановану реалізацію п’ятирічки урядом призупинили. Внаслідок військових дій, чимало цивільних об’єктів та об’єктів критичної інфраструктури зазнали нищівних руйнувань. На щастя, електростанції у Тернополі вдалося вціліти. Під час німецької окупації вона працювала за графіком, що затвердила німецька адміністрація. На диво, пошкоджень не зазнали й інші електростанції в області. Вони працювали згідно того ж графіку. Згодом Тернопільщина перебувала під окупацією радянськими військами. Через деякий час увійшла до складу Української РСР.
У 1944 році таки вдалося завершити ремонт парової машини. На деяких вулицях відновили лінії електропередачі. Вже у повоєнні роки в містах і селах розгорнувся активний відновлювальний процес втраченою критичної інфраструктури. Сюди увійшли електростанції, лінії електропередач та інші.
Також владою було затверджено будівництво нових об’єктів. З того часу фактично бере свій початок ВАТ “Тернопільобленерго”. До сьогодні вона є комплексною структурою, що здійснює експлуатаційне обслуговування електроліній та трансформаторних підстанцій, розподільчих електромереж тощо.
