Торговиця збіжжям, площа Ленінського комсомолу, майдан Мистецтв, а тепер площа Героїв Євромайдану – це назва однієї з 5 площ і майданів Тернополя. Він знаходиться в центрі нашого міста, від нього беруть початок вулиці Старий Поділ та Патріарха Мстислава. Тривалий час на цій площі торгували збіжжям, працювала автобусна станція, проводили мистецькі заходи, а тепер розвивається офісний центр міста, розбудовується новий ЦНАП, центр Науки, сквер і багато іншого. Детальніше як розвивалась та змінювалась одна з площ міста розповість видання ternopil-future.com.ua.
Історія торгівлі збіжжям в Тернополі
Як повідомляє видання 20 мин., дослідники міста Л. Бойцун та І. Дуда Тернопіль з давніх-давен славився, як центр виробництва та продажу збіжжя. Ще після заснування міста Як Тарнавський дозволив тут будували броварні, цукровні та торгувати збіжжям, яке міщани отримували від державних млинів міста Тернополя і села Глибочок. 30 вересня 1550 р. власник міста наклав повинність влітку відробляти два дні у фільварку на жнивах і сіножаті. За право мати городи мешканці платили збіжжям – «зсип», лише вівсом, що призначався для замкових коней.
Наприкінці XVIII – на початку XIX століть місто розвивалося завдяки щорічним ярмаркам. В цей час Тернопіль ставав центром торгівлі збіжжям. Новозбудованими дорогами валки возів везли зерно на кордон.
Чому тут було так багато збіжжя? Справа в тому, що місто знаходиться межі двох етнографічних регіонів: Поділля та Галичини. А Поділля завжди були житницею України поступаючись в цьому лише Півдню країни. Значна частина Поділля тривалий час була окупована Російською державою, а частина, яка знаходиться в межах сучасної Тернопільської області – Австрійською. Росія до того часу, як була побудована залізниця між австрійською та російськими частинами України, не мала можливостей вигідно продавати своє зерно. Його переважно вивозили підводами до Одеси чи до Тернополя. Кількість такого товару була невелика і якість теж страждала від такого перевезення в різних погодних умовах.
Вже в середині ХІХ ст. Тернопіль був відомий тим, що тут займалися переважно торгівлею збіжжя і залізними виробами.
З метою посилити цю роль міста було вирішено побудувати залізницю між Австрією та Росією. Сподіваючись на швидке відкриття лінії, німецькі купці закупили великі партії збіжжя і тримали його на складах біля вокзалу.
А в самому місті пшеницю та інше збіжжя продавали спочатку на площі Ринок (зараз площа Волі), хлібному ринку (пл. Казімєжа) (зараз частина вулиці Д. Січинського). В місті великих складів для збіжжя не було, а тому все прибувало з Російської імперії відправлялось до Львова, Катовіце і Щецина.
Але було побудовано залізницю і в Тернопіль прийшла цивілізація. В місті з’явилось багато сучасних промислових виробів, як плуги, жатки, молотарки. Відповідно виникли нові лавки та склади для їх продажу. Зокрема, на вулиці Микулинецькій, де переважно жили українці, відкрились збіжжеві склади.
Питання торгівлі збіжжям займало важливе місце в Тернополі. Йому навіть приділяла увагу міська адміністрація. Так, в січні 1906 р. на першому засіданні Міської ради розглянуто перспективний план інвестицій міста. Планувалось в тому числі впорядкування торговиць худоби і збіжжя, Інвестиційний план фінансувала Міська рада, яка взяла позику 2 139 300 крон у Чеському Ощадному Банку в Празі.
З часом на площі Ринок було заборонено торгувати, а тому в польські часи торгівля збіжжям переїхала на площу – торговиця збіжжям. Від цієї площі відходили дві вулиці Подільська Нижча і Подільська Вища.
В 20-30 рр. українці боролися проти утисків зі сторони польської влади і тому намагалися об’єднуватися в кооперативи для спільної діяльності. Так, «Подільський союз кооператив займався експортом сільськогосподарської продукції. Важливе місце в експорті займали яйця та збіжжя. Зерно продавали на внутрішньому ринку і вивозили за кордон. Склади для збіжжя були на залізничному вокзалі та в інших частинах міста.
Площа Ленінського комсомолу і автостанція
Прийшла радянська влада і площа з торговельної перетворилась на логістичну. Змінилась і її назва. Стала площа Ленінського комсомолу. Торгівлю було перенесено на територію ринку, а тут облаштували автовокзал. Так було в 60-х рр. Тернополянин Віктор Мадрі зазначає, що звідси відправлялись автобуси по всій області, а також в столицю УРСР – Київ. Фото №1 як виглядало це місце розміщено нижче тексту.
В 70-х рр. тут також проводили різноманітні святкові та мистецькі заходи. Справа й в тому, що від цієї площі відходила вулиця Танцорова, а тому йому присвячували заходи, на які приходили ветерани Другої світової війни та міські чиновники.
Зокрема на фото №2, як свідчить тернополянка З. Бойко, видно завідувачку обласною бібліотекою Л.І. Денисенко (знаходиться друга справа), ветеран війни Матвєєв та невідома вчителька історії ЗОШ №10.
Поряд з площею знаходився колгоспний ринок. Також тут, біля обласного краєзнавчого музею, знаходились навколо різні кіоски, де можна було придбати різноманітні продукцію, як одяг, вино, хліб. Тернополянин Володимир Івашків зазначає, що його мама торгувала в одному з кіосків. І він коли був школярем приходив до неї після школи допомагати коли вона відпочивала. Поряд з входом в колгоспний ринок був кіоск з одягом, а далі кіоск з дешевим вином на розлив.
Колгоспний ринок
Тернополяни в цей час змушенні були багато купувати й продати на цьому ринку, щоб виживати в непростих умовах світлого майбутнього радянського ладу. Інеса Терлецька розповідала, що часто ходила на ринок з бабусею. Там продавали імпортний одяг й тараньку з машини, яка мала відкидний брезентовий верх.
А тернополянка Наталія Щавурська згадує, що на цьому ринку їй сподобались і запам’ятались декоративні лампочки всередині яких була вода і плавали лебеді з воску.
Олег Мартинюк розповів, що в цей час торгував на ринку. Саме з цього він почав свою бізнесову кар’єру. На той час по неділях там діяв пташиний ринок, а тому хлопець разом з товаришем продавали рослину валіснерію (для акваріумів).
Кінотеатр «Україна»
Також на площі працював кінотеатр «Україна» (зараз це ТЦ «Гранд»). В цей час там показували різноманітні патріотичні фільми про силу та велич радянського ладу. Але перед кожним фільмом ще відбулася хвилинка радянської пропаганди, де розповідали чому варто дивитися фільм і як це допоможе людям зрозуміти СРСР.
По іншому тоді виглядала й вулиця Патріарха Мстислава (вулиця, як веде від Руської до площі Героїв Євромайдану). Церква Різдва Христового була засаджена деревами та кущами. Поряд ще й були стенди з розкладом кінофільмів та іншими патріотичними гаслами. По фото її не було видно.
80-ті роки
У 80-ті роки площа почала суттєво змінюватися. Тут у 1982 р. було відкрито обласний краєзнавчий музей за проектом Олег Головчака. З 1986 р. тут почали будувати Тернопільську обласну універсальну наукову бібліотеку. Проект теж Олега Головчака, який створений ще в 1981 р.
90-ті роки
На початках Незалежності на площі й далі працював кінотеатр «Україна», діяв краєзнавчий музей, художня школа, недобудована обласна бібліотека, яка зараз планують переробити в ЦНАП та планували збудувати нове приміщення музичного училища імені С. Крушельницької. Поряд з площею існував відомий в Тернополі квітковий ринок.
З 2016 р. на площі почали облаштовувати пам’ятник Героям Небесної сотні. Встановили постамент. Сьогодні площа завдяки будівництву офісного центру, спорудженню скверу, красивому пам’ятнику загиблим українцям, кільцю з квітами виглядає більш привабливо, ніж наприклад 10 років назад.
Отже, площа Героїв Євромайдану змінилась. З торговельної через мистецьку вона перетворилась на відпочинкову. А що ви пригадуєте з історії цього місця?
