На початку 20 століття більша частина Тернопільської області входила до складу Галичини, що перебувала під керівництвом Австро-Угорської імперії.Повідомляє “Ternopil-future”.
Села Тернопільського району в минулому столітті
Розвиток капіталізму безпосередньо вплинув на заможні селянські господарства. Вони активно почали ставати на шлях капіталізму. Господарства стали орієнтуватися на ринок, в результаті чого в них збільшилася урожайність та посівні площі.
Активний розвиток сільського господарства стимулював і зростання промисловості, яка, щоправда, в основному спеціалізувалася на переробленні сільськогосподарської продукції.
Також цей період супроводжувався серед селян підвищенням національних настроїв та протестами. Так, трудящі Тернопільської області виступали проти гноблення з боку держави та об’єднання з Наддніпрянською Україною в окрему державу. На початку 20 століття протести робітників набули більш організаційним характером.
На протести робітників і селян великий вплив мала революція в Росії у 1905-1907 роках. Як відлуння революції в Галичині почалися мітинги й демонстрації. Найбільш активні виступи були в тих районах, що знаходилися на кордонах з Росією.
Збереглися записки старости Гусятинського повіту, в яких він висловлює занепокоєння поведінкою селян. Люди цікавилися подіями, що відбувалися в сусідній Росії й розпочали підготовку до страйку в травні 1905 року. Свого піку селянські страйки досягли літом 1906 року. Люди масово відмовлялися працювати на поміщиків і до того ж перешкоджали селянам з інших повітів виконувати роботу.
І в Тернополі, і в інших повітах таких як Борщівський, Збаразький, Бучацький та Скалатський відбувалися селянські віча.
10 лютого 1905 року в Тернополі пройшли загальні збори робітників, на яких люди вимагали встановлення восьмигодинного робочого дня та надання виборчого права. В листопаді цього ж року в місті пройшов масовий загальнополітичний страйк, в якому взяли участь декілька тисяч робітників. Перестали працювати всі підприємства та крамниці, зупинився навіть рух на залізниці.
Створення товариства «Сокіл» в Тернополі
В 1887 році засновано товариство «Сокіл». Згодом його діяльність поширилася на територію всієї Галичини. В 1905 році товариство з’явилося і в Тернополі: його очолив адвокат С. Голубович. До його складу увійшли три сотні юнаків та дівчат. Згодом осередки організації з’явилися в навколишніх селах та повітах.
При товаристві «Сокіл» успішно діяли молодіжні відділи та відділи фізичних вправ для чоловіків та жінок. Також організація приймала активну участь в усіх релігійних та національних святах.
Легіон Українських Січових Стрільців в Тернополі
В серпні 1914 року в Україні почалося формування легіону Українських Січових Стрільців – першого українського бойового підрозділу. В Тернополі як і у всій Західній Україні також розміщувався легіон Січових Стрільців.
Головна Українська Рада закликала українців приєднуватися до нового добровольчого об’єднання, тому його основу складали представники пластового, сокольського та січового руху.
Протягом першого року існування Легіон Українських Січових Стрільців налічував більше сотні бригад, які брали безпосередню участь в боях за карпатські переходи. Найбільш успішним боєм Легіону був бій на Маківці. Січових Стрільців вважають одним з ключових елементів Української революції.
Тернопіль в Першу світову війну
З початком Першої світової війни в 1914 році зазнав змін і адміністративно-територіальний поділ Тернопільщини. В серпні цього ж року російські війська окупували Східну Галичину та частково Буковину. В результаті було утворене військове генерал-губернаторство Галичини, до складу якого окрім Тернопільської області увійшли також Чернівецька, Львівська та Перемишльська губернії. Керував регіоном губернатор та повітові начальники управлінь.
В листопаді 1918 року Тернопіль позбувся російської влади. З цього часу розпочався український період в історії міста – було створено Західно-Українську Народну Республіку. З 23 листопада до 31 грудня 1918 року Тернопіль був столицею новоутвореної республіки. В місті також знаходився уряд ЗУНР, який очолював К. Левицький.
22 січня 1919 року в Києві відбулася важлива історична подія – було проголошено Акт Злуки та об’єднання двох держав в єдину Українську Народну Республіку. Влітку 1919 року розпочався наступ польської армії, в результаті чого територія ЗУНР значно зменшилася.
Зокрема, до Західноукраїнської республіки входила лише південна частина Тернопільщини, включаючи Заліщики та Гусятин. В липні 1919 року ЗУНР фактично припинила своє існування.
З цього часу місто перейшло під владу Другої Речі Посполитої та перебувало у її складі до початку Другої світової війни. Польський період для Тернополя був дуже складним, адже політика Речі Посполитої в першу чергу була спрямована на придушення національної свідомості. Влада жорстко боролася з будь-якими проявами націоналізму серед тернополян.
Культура в Тернополі на початку 20 століття
На початку 20 століття культура та освіта на Тернопільщині перебували у вкрай важкому стані. В Західній Україні проходила насильницька полонізація населення, окрім цього активно переслідувалася українська мова. Її навіть офіційно заборонили в школах, що мало вкрай негативне значення для розвитку культури.
Наприклад, до 1817 року в Тернополі не було жодної української школи й лише в 1820 році розпочала роботу українська гімназія, за якою пильно стежила влада, адже навчальний заклад давав право на вступ до університету.
В 1864 році у Львові заснували перший український театр товариства «Руська бесіда». Під час гастролей в 1865 році театр вперше приїхав в Тернопіль, що було знаковою культурною подією для міста. Адже з цього часу тернополяни отримали можливість вивчати класику української драматургії. Зокрема, на сцені тернопільського театру можна було побачити твори «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарівці», «Назар Стодоля» та інші.
