Давній Тернопіль будувався, як форпост для колонізації навколишніх земель та стримання татарських нападів, які ставали все систематичнішими в 16 ст. Але йшли часи, і за сотні років свого існування місто обросло новими затишними вулицями, міцними кам’яницями з глибокими пивницями, тут з’явились сквери та парки, де можна було відпочити, а також широкі та просторі міські бульвари. І якщо на початку ХХ ст. бульвар був лише один, то сьогодні їх стало значно більше, вони вийшли за межі центру міста. А тому давайте зазирнемо в історію створення та існування міських бульварів. Детальніше про це розповість видання ternopil-future.com.ua.
Давайте знайомитися з словом «бульвар»
Як зазначає видання te.20minut та тернопільська дослідниця Любомира Бойцун, взагалі бульва́р має походження від французького слова boulevard або від німецького bolwerk, що означає «укріплений вал, больверк». Тобто, це широка алея на міській вулиці. Якщо сьогодні пояснити будь-кому, що таке бульвар, то це просто зробити за допомогою слів. Бульвар – це широчезна вулиця, що має озеленену прогулянкову доріжку, а з обох боків пролягає дорога. Також бульвар може мати лавки, вело майданчики, дитячі майданчики, фонтани, смітники.
Першовідкривачами бульварів стали французи, які у 18 ст. вирішили знести старі міські мури, а на їх місці збудували бульвари. Характерною особливістю міських бульварів Парижу є те, що вони йдуть не від центру міста до його околиць, як проспекти, а навколо міст або їх районів.
Бульвар Тараса Шевченка
Найстарішим бульваром Тернополя є бульвар Тараса Шевченка. Доля цього бульвару складна та цікава. Адже він знаходиться в центрі міста, а тому в результаті зміни влади часто змінювалась і його назва.
За часів Речі Посполитої тут були вали, стіни і загалом укріплення, які захищали місто від набігів ворогів.
В 1772 р. Галичина стала частиною Австрійської імперії. Міські вали були зруйновані. Деякі в кінці 18 ст., а деякі на початку 19 ст. А тому сучасний бульвар Тараса Шевченка як головна міська вулиця отримала назву Панська вулиця і на той час була забудована невеликими спорудами і потопала у зелені.
В ХІХ ст. в Тернополі проживала велика і впливова польська громада. А тому з 1890 р. бульвар почав називатися в честь польського поета Адама Міцкевича. 1 вересня 1898 р. тут було відкрито готель «Подільській» з кав’ярнею «Бульвар» на вул. Міцкєвічі. З 1912 р. на бульварі, а тоді, ви ж пам’ятаєте, вулиці Адама Міцкевича, діяв кінотеатр «Світязь» (у подвір’ї сучасного будинку №25). Тут відбувалися «Тернопільські театральні вечори» – театр, що заснований Лесем Курбасом у 1915 році у нашому місті.
В часи визвольних революційних змагань 1917-1921 рр. Тернопіль входив до складу ЗУНР, а тому вулицю Адама Міцкевича було перейменовано на Тараса Шевченка.
Далі знову прийшли поляки, й частина вулиці Адама Міцкевича отримала назву на честь польського короля Болєслава Хороброго. Це сталося в 1925 році (від універмагу до вулиці Острозького).
У період німецької окупації бульвар називався Дойче-штрассе.
Прийшла радянська влада і, щоб возвеличити вождя всіх більшовиків, назву змінили на Йосифа Сталіна. Це сталося в 1948 р. А в 1961 р. він отримав назву німецького філософа Карла Маркса. З 1957 р. на бульварі було відновлено сквер, де ростуть 15 видів рідкісних для області дерев, зокрема ягідний тис і японська сакура.
Назву Тараса Шевченка бульвар відновив лише в 1991 р.
Бульвар по Руській
Одним з найстаріших бульварів міста був бульвар по вулиці Руській. Сама вулиця виникла на місці Кам’янецької дороги і сьогодні вона об’єднує колишні вулиці Львівську, Ринок, Руську, Смиковецьку. Остання формувалася за фортечними валами і влилась у вулицю Тарновського. Щодо Львівської, то вона служила в’їзними воротами міста і починалася від Надставної церкви, а закінчувалася перехрестям із Ринком. А давня вулиця Руська починалася від перетину Замкової та Шашкевича і була однією з основних бізнесових артерій міста. Тут містилися крамниці, склади, аптеки та аптекарські магазини, зосереджувалася вулична торгівля, яка іноді навіть заважала рухові транспорту. Саме по цій вулиці в кінці п’ятдесятих – на початку шістдесятих років XX століття від моста греблею й аж до Середньої церкви тягнувся бульвар. Ліквідували його під час будівництва тролейбусної лінії.
Бульвар Просвіти
З розбудовою міста в 60-90-ті роки бульвари з’являлись, як гриби після дощу, в нових мікрорайонах. Одним з перших був бульвар Просвіти, що на Дружбі. Це один з найменших бульварів міста. В радянський час він був частиною вулиці Надзбручанська. А як саме бульвар його заклали за незалежності. Свою назву відповідно отримав в честь товариства «Просвіта». В 2016 р. міська влада провела тут капітальний ремонт. А тому тепер бульвар може похвалитися новими пішохідними доріжками, спортивним та дитячим майданчиками.
Бульвар Данила Галицького
Цей бульвар розташований в одному з мікрорайонів міста, який носить назву Східний. Бульвар починається від вулиці Лесі Українки і закінчується на проспекті Степана Бандери. А тому загалом його довжина 600 метрів. Ще до 1972 р. це місце не було бульваром, як зараз. Це була вулиця Київська. Ох, скільки в Тернополі тих вулиць Київських. Але в 1972 р. бульвар отримав назву на честь 50-річчя СРСР. З такою назвою він існував аж до початку 1990-их років. Протягом того часу він був вимощений битою цеглою і тому виглядав так, ніби сюди звезли все будівельне сміття міста.
Нову назву бульвар отримав в часи незалежності. В 2013 р. його було реконструйовано. Бульвар отримав нову бруківку, фонтан, дитячий майданчик, квітники, лавки.
Бульвар Симона Петлюри
Сучасний бульвар Симона Петлюри в радянські часи називався бульваром Возз’єднання України та Росії, або, якщо коротко, – бульвар Возз’єднання. Закладений він був у 80-их роках ХХ ст. В часи незалежності отримав назву на честь Симона Петлюри. В 2016 р. бульвар було реконструйовано. Тротуар отримав нову плитку. Встановлено також лавки, смітники, дитячі і спортивні майданчики. А у 2018 році там відкрили пам’ятник Симону Петлюрі.
Бульвар Пантелеймона Куліша
Цей бульвар почали будувати разом з мікрорайоном Аляска в кінці 80-х років. На той час він називався Молодіжним. Змінив назву вже в часи незалежності. Розташовувався бульвар, де за планом радянського керівництва мали жити молоді люди, на перетині вулиць Володимира Великого і Василя Симоненка. На початку бульвару був ринок, який в 2022-2023 рр. став місце для будівництва сучасного «хмарочосом». Також за час існування бульвар густо заріс деревами, тут виросло 2 церкви, будинок, бювет, дитячі та спортивні майданчики.
Бульвар Дмитра Вишневецького
Є серед даного переліку і найновіший бульвар міста. Він розташований в цьому ж мікрорайоні Аляска. Його будівництво тривало протягом 80-90 х рр. Перша його назва – бульвар Дружби народів. До 2015 р. це місце складно було назвати бульваром, адже мало вигляд розбитої пішохідної доріжки чи взагалі стежини, що звивалась між багатоповерхівками та школами. В 2015 р. бульвар отримав нове дихання. І зараз є окрасою міста. Адже може похвалитись ліхтарями, лавками, смітниками, фонтаном та зручними доріжками.
Ось такі бульвари Тернополя. А що ви пригадуєте про бульвари міста?
