Понеділок, 17 Червня, 2024

Оборонні монастирі Тернопільщини

В часи середньовіччя та в пізніший період територія України стала ареною жорстокого протистояння між українцями, поляками, татарами та росіянами. Часто єдиним місцем, яке могло гарантувати захист, спокій та мир були монастирі. Їх виникнення починається зі становленням християнської релігії, та є одним з найбільших її проявів. Прийняття християнства країнами, що географічно розташовані у Східній та Центральній Європі здійснювалося паралельно зі становленням державності на цих територіях. Територія Західної України, в тому числі й Тернопільщини, у різні періоди історії перебувала під владою різних державних утворень. А тому детальніше про монастирські укріплення Тернопільщини розповість видання ternopil-future.com.ua.

Монастирі на території України в часи Київської Русі

Як зазначає дослідник Хохонь М.П. монастирі з’являються на Русі відразу після прийняття християнства як офіційної релігії. Перші відомості про існування монастирів належать Києву – Першопрестольному місту. Кілька звісток про наявність монастирів в Києві містяться в «Житії Феодосія і в Повісті «Що заради прозвався Печерський монастир», що входить до складу Києво-Печерського патерика. У «Повісті временних літ», згідно до свідчень, у 1037 році є згадки про заснування двох обителей князем Ярославом Володимировичем. Достеменної дати закладення двох монастирів немає, але це свідчення заслуговує на увагу. Справа в тому, що при святому хрещенні князь Ярослав отримав ім’я Георгій, а його дружина Інгігерда – Ірини. Ймовірно, дотримуючись традицій візантійських імператорів, київський князь спорудив монастирі на честь свого святого і святої покровительки княгині.

Фото з сайту templesua.jimdofree.com

Створення монастирів на території Галицько-Волинського князівства

Джерела свідчать, що на території Галицько-Волинського князівства активно будувалися як православні та частково католицькі монастирі. Підтвердженням цьому є записи у Галицько-Волинському літописі про православні монастир Святителя Миколая Чудотворця у Жидичині. Також серед найвідоміших обителей того часу варто згадати Зимненський, Богородичний, Лаврський та Спаський монастирі. Монастирі були культурними центрами країни, осередками богословської думки, духовної та інтелектуальної діяльності. На спорудження культових будівель, що мали високе художнє значення, витрачалися значні кошти. Великі обителі мали значні бібліотеки з богословською, філософською та світською літературою.

Типи монастирів на території Галичини-Тернопільщини

Всі монастирі можна поділити на два типи за містобудівним чинником: 1) монастирі побудовані за середмістям та 2) монастирі у середмісті. Монастирі, які збудовані за містом можна поділити на такі, що розташовані біля головної дороги та такі, що біля локальних доріг.

Так, біля головних доріг на Тернопільщині облаштовано монастирі в Теребовлі (оо. Кармелітів), Язловець (оо. Домініканів), Монастирок (Чин свято́го Васи́лія Вели́кого, також ЧСВВ, Василія́нський Чин свято́го Йосафа́та, Отці́ Василія́ни), Сатанів (ЧСВВ).

Важливу роль при спорудженні монастирів відігравав ландшафтний чинник. Рельєф допомагав вибирати оборонні укріплення, місцевість, давали перевагу над ворогом. Природним захистом могли бути височини, або річки та болотиста місцевість. Всі монастирі розташовувались 1) на пагорбі. 2)на рівнині. 3) на терасі (гори або міста). 4) у низовині. Вибір місця для оборонного монастиря мав важливе значення. Виявлено, що найбільш укріплені монастирі за середмістям мали додаткову природньою перешкодою (пагорб, річка, потік, заболочена місцевість) Монастирі на височині Язловець, Почаїв, Сатанів, Монастирок. Одне з чотирьох лінії оборони обителі у урочищі Монастирок, сформоване неприступне урвище з водоспадом. Цікавим також є монастир у Сатанові зі складною конфігурацією оборонних ліній. Перша лінія – мури, сформувалась нерегулярним багатокутником витягнутим зі заходу на схід, друга лінія – вали була лише на сході та заході, оскільки з півночі та півдні природну оборону формували різкі урвища.

В будівництві оборонних споруд використовували такі будівельні матеріали: камінь-вапняк у двох комплексах (Гусятин, Львів); цеглу у шести комплексах (Гусятин, Збараж, Бережани); земляні укріплення у чотирьох комплексах (Львів, Христинопіль, Лешнів, Бережани); дерев’яні укріплення мали практично всі комплекси на першому етапі формування.

 Монастирі та ордени

Католицький світ нараховує десятки чернечих орденів. Вони створювались протягом існування Римо-католицької церкви та переслідували ціль – її зміцнення. Керування орденами проводять «генерали», «генеральні магістри», котрим підпорядковуються «провінціали» (провінціальні пріори), «магістри», а останнім – абати і конвентуальні пріори. Над цими особами – генеральний капітул, тобто зібрання керівників різних рангів, що збирається раз на кілька років. Ордени підпорядковуються безпосередньо Папі Римському. Одним з перших католицьких орденів є орден бенедиктинців, заснований в Італії в VI ст. Бенедиктом Нурійським. Особливим впливом орден користувався в Х-ХІ ст.

Серед чернецьких орденів важливе місце належить так званим жебрацьким орденам: францисканському, заснованому у XVIII ст. святим Франциском; домініканському, бернардинському та кармелітському орденах. Заснований Франциском Асизьким орден францисканців отримав ряд привілеїв від папи – право проповіді і звершення таїнств, вільного викладання в університетах.

Орден отців Бернардинів є відгалуженням від францисканського чину, яке сформувалося ще у XII столітті. На території Речі Посполитої та теренах Західної України орден бернардинів з’явився у середині XV століття.

Орден Домініканців, або «братів проповідників», заснований у 1215 р., був покликаний розгорнути боротьбу проти середньовічної єресі, насамперед проти альбігойців – учасників єретичного руху ХІІ-ХІІІ ст. у Франції, спрямованого проти панівного становища католицької церкви в економічному й духовному житті середньовічного міста. На руських землях орден з’явився у першій половині XIII століття та був один з перших католицьких орденів на теренах Західної України.

Орден єзуїтів (товариство Ісуса) заснований Ігнатієм Лойолою (1491-1556) для боротьби з Реформацією у 1534 р. та був однією з войовничих організацій католицької церкви. Орден здійснював непримиренну боротьбу проти єресей, переслідував учених, боровся з вільнодумством, складав індекс заборонених книг, активно сприяв закріпленню необмеженої папської влади.

Орден Кармелітів Заснований 1156 в Палестині групою відлюдників на чолі з Бертольдом із Калабрії. На горі Кармель, біля джерела Св. пророка Іллі вони, побудували каплицю від чого і отримали назву ордену. У 1247 році від Папи Римського, Інокентія IV отримали статус, «жебрацького ордену».

Опис монастирів: Теребовля

Варто відзначити архітектуру таких монастирів, як в Теребовлі. Сюди належить Монастир оо. Кармелітів у Теребовлі, який засновано 1620 року фундатором Пьотром Ожґою старостою міста. Будівництво тривало з 1635-1640 років. Монастир складався з костелу, келій, господарських споруд, оборонних мурів з шестикутними баштами та брамою. У XIX ст. над брамою добудували дзвіницю. Башти шестигранні, двоярусні зі склепіннями з бійницями для гармат та гаківниць. Довжина західного флангу оборонних споруд 101 м, північного – 85 м, східного – 95 м, південного – 61м.

фото з сайту igotoworld.com

Монастирок

Монастир збудовано у 1600-1606 роках за фундації Марії Могилянки. До складу монастиря входять: оборонна церква, надбрамного корпусу з келіями, господарських будівель та оборонного муру, що оточували обитель з трьох сторін. Східний фланг території монастиря формував скельний обрив, що слугував природньою обороною.

фото з сайту igotoworld.com

Язлівець

Первісно костел у Язлівці було збудовано для католицької парафії у 1590 році Миколою Язлівецьким. У 1639 році храм перейшов у власність ченців Домініканів. У 1642 році розпочато будівництво келій монастиря. Обитель була оточена кам’яним муром наріжними елементами були квадратні в плані башти. Довжина західного флангу оборонного муру 35 м, північного – 113 м, східного -25 м, південного – 120 м.

Почаєв

Монастир ЧСВВ у Почаєві заснований у 1597 році після фундаційної грамоти А. Гойської. Згідно з гравюрою Н. Зубрицького 1704 року та реконструкцією П. Ричкова монастир складався з дитинця та підгороддя. Дитинець у плані мав форму неправильної трапеції оточеної муром з високими баштами на наріжниках, баштою-дзвіницею у західному та брамою-дзвіницею у східному пряслах. Зі сходу та частково з півдня монастир мав додаткову оборону у вигляді підгороддя, яке було оточене оборонними дерев’яними стінами з бійницями для стрілецької зброї, що доповнювали п’ять дерев’яних та одна мурована башти. На сьогодні оборонні споруди повністю зруйновані.

фото з сайту igotoworld.com

Гусятин

Монастир Бернардинів у Гусятині сформований на початку XVII ст. Розташований в південно-західному куті середмістя неподалік барбакану. Монастир оточений оборонними стінами та сполучений з муром середмістя. Територія монастиря регулярна, прямокутна, наріжних елементів не виявлено. У середині XVII ст. зруйнований і впродовж 1690 – 1723 відбудований за кошти Адама Єроніма Сенявського. На кадастровій карті 1827 року зафіксовано муровану огорожу комплексу, храм та розрізнені корпуси монастиря. З півдня монастир забезпечували скелясті узбережжя річки Збруч, а із заходу рів та високий мур середмістя.

Кременець

Монастир Францисканів у Кременці розташований у східній стороні ринкової площі. Розбудований у першій половині XVII століття. Храм та монастирський корпуси були об’єднані. Навколо території комплексу були муровані стіни. Стіни у східній частині були частиною оборонного периметру середмістя. Роль природнього захисту відігравала річка Ірва.

Збараж

Монастир Бернардинців у Збаражі розташований у південній частині середмістя біля брами. Розбудований впродовж XVII – середини XVIII ст. На карті фон Міга зафіксовано муровану огорожу довкола території комплексу. На кадастровій карті 1830 року фортифікації монастиря відсутні. Храм та монастирський корпус сполучені. В середині монастиря є закрите подвір’я. Із півдня та заходу монастир був забезпечений територією ставу.

фото з сайту igotoworld.com

Чортків

Монастир оо. Домініканів у Чорткові фундував руський воєвода та власник містечка Станіслав Гольський у 1640 році. Костел та корпус з келіями був оточений високим оборонним муром та чотирма кутовими вежами. Комплекс розташований у північно-західній стороні ринкової площі та поруч із міською брамою. Монастирська територія регулярна і прямокутна.

фото з сайту igotoworld.com

Бережани

Монастир Бернардинів у Бережанах розбудований протягом XVII століття. Розташований на узвишші в північно-західній частині середмістя. Комплекс оборонних споруд складався з мурованих стін з бійницями, ровів та земляних бастіонів, що боронили місто.

Отже, історія монастирів Тернопільщини цікава та потребує подальшого вивчення.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.