Тернопіль має електропостачання з далекого 1896 року. Електрифікацію міста розпочали під час головування бургомістра Володимира Лучаківського, який зробив надзвичайно багато для розвитку інфраструктури рідного Тернополя. Повідомляє “Ternopil-future”.
З чого розпочалася електрифікація
16 травня 1896 року відбулося засідання ради Тернополя, де Володимир Лучаківський зібрав понад три десятки містян. Головною темою засідання стало обговорення спорудження в Тернополі центральної електростанції, яка б змогла б вирішити потреби міста з освітленням. На засідання запросили також представників Індустріальної електричної компанії з Женеви.
За результатами засідання ради було сформовано делегацію, що включала 11 членів. Саме вони повинні були безпосередньо зайнятися перемовинами з Женевською електричною компанією. Протягом літа 1896 року відбулися ще два засідання комісії й через рік таки вдалося підписати контракт з віденською фірмою «Естер Айзенбах Веркентсанштальт».
За умовами контракту компанія повинна була збудувати електростанцію, здійснити електрифікацію та освітлення Тернополя. Своєю чергою і міська рада взяла на себе ряд зобов’язань. Зокрема, “Естер Айзенбах Веркентсанштальт” отримала концесію на 40 років на збудовану електростанцію. Також Тернопіль зобов’язувався виділяти певну суму на освітлення дуговими лампами та лампами розжарення.
Вже в 1898 році Тернопіль отримав власну електростанцію, яка знаходиться на вулиці Кохановського біля залізничного вокзалу. Зараз на цьому місці розміщена районна котельня. Через рік віденська фірма взялася за облаштування центральної підстанції. Так, послідовними кроками Тернопіль отримав електричне освітлення.
Відкриття електростанції
Офіційно електростанцію передали в експлуатацію міській владі Тернополя в лютому 1901 року. На вулицях міста вперше з’явилося електричне освітлення, яке забезпечувалося генератором постійного струму виробництва віденської компанії. Генератор приводила в рух парова машина, що мала потужність 150 кінських сил. До того часу Тернопіль освітлювався за допомогою гасових ламп.
Що ж стосується громадських закладів, першим електричне освітлення отримав зал для танців польського товариства «Сокіл». Після цього електрифікували міську раду, ресторани та житлові будинки містян.
Тернополяни на власному прикладі швидко відчули переваги електричного освітлення. Перш за все, це просте та невибагливе обслуговування, відсутність забруднення навколишнього середовища та удосконалений рівень пожежної безпеки.
Поступово споживання електрики в Тернополі зростало і виникла необхідність в ще одному генераторі. Однак, встановлення другого генератора не розв’язувало проблеми, оскільки навіть його потужність не дозволяла передавати електроенергію на великі відстані й таким чином продовжувати електрифікацію міста.
Будівництво потужнішої електростанції
Тому, в 1908 році розпочалося будівництво електростанції. Для цього міська влада купила землю, побудувала приміщення, де встановили потужний паровий котел потужністю в 300 кінських сил. Також облаштовано підземні кабельні лінії та розподільчий щит.
Електростанція успішно працювала до 1917 року, але була повністю знищена російськими військами під час відступу з Тернополя. Її вдалося відновити лише через рік, однак електростанція вже не була настільки потужною.
В 1931 році магістрат Тернополя замовив у Варшаві новий перетворювач зі змінного на постійний струм, що складався з двигуна постійного струму, з’єднаного з синхронним генератором
Варто додати, що в 1936 році був розроблений план електрифікації області, який передбачив поступово підключення населених пунктів Тернопільщини. В роки Другої світової війни електростанції вціліли та працювали за графіком встановленим німецькою окупаційною адміністрацією.
Лише після війни почалося повноцінне відновлення Тернопільської електростанції та будівництво нових на території області.
Реформи Володимира Лучаківського
Володимир Лучаківський став найвідомішим бургомістром Тернополя, завдяки тому, що обрав шлях розвитку та прогресу. Він часто подорожував по Європі й прагнув, щоб Тернопіль також перейняв європейську культуру.
В 1896 році Володимира Лучаківського обрали керівником громади Тернополя, де він успішно працював до 1903 року. Головними завданнями на посаді бургомістра він поставив перед собою електрифікацію, проведення телефонного зв’язку, водопостачання та каналізації в місті.
Наступним кроком після успішної електрифікації стало будівництво телефонної станції: телефонний зв’язок швидко поширювався містом. Актуальною проблемою залишалися нечистоти та відходи, які часто тернополяни виливали в канаву або ж прямісінько на вулицю.
Облаштування каналізаційної мережі зайняло декілька років. Спочатку каналізація з’явилася на вулицях Микулинецькій та Руській, згодом поширилася на все місто. Додатково Тернопіль отримав кошти на будівництво залізниці та розвиток промисловості.
В планах Володимира Лучаківського було також спорудження цукроварні, оскільки на угіддях поблизу міста все частіше вирощували буряк. Подібні кроки могли позитивно вплинути на економіку міста.
В Тернополі активно розробляли поклади торфу, щоб зменшити вартість опалення для тернополян. Слід зазначати, що протягом декількох років вигляд міста зазнав суттєвих змін: замість старих хатинок з’являлися кам’яні будинки та розбудовувалися нові вулиці.
Електрифікація міст на Тернопільщині
Електрифікація міст в Тернопільській області проходила пізніше, ніж в обласному центрі. Яскравим прикладом є Бережани, де гасові лампи замінили на електричне освітлення лише в першій половині 19 століття. Загалом місто пройшло дві хвилі електрифікації – в період панування Австро-Угорської імперії та вже після Першої світової війни.
В 1929 році міська влада виділила кошти на будівництво першої електровні, яка за потужністю могла забезпечувати електроенергією лише тисячу лампочок. Електростанція була збудована за тим принципом, що рівномірно розділяла енергію між всіма куточками Бережан. Однак, поряд з цим містяни продовжували користуватися і гасовими лампами.
Під час Першої світової війни Бережани мали розгалужену систему електромережі та ліхтарі. Однак, бойові дії не минули безслідно для електровні, що зазнала суттєвих руйнувань. Через це на деякий час темпи електричного обслуговування міста значно знизились.
В крамницях Бережан почали активно продавати електричні прилади такі як дзвінки, що могли працювати на електромагнітах. В місті продавали радіо, на яке також зростав попит. Наприклад, в місцевій друкарні можна було придбати вживані радіоприймачі, що працювали на батарейках чи лампах.
Процес електрифікації поширився і за межі Бережан. В селах працювали парові млини на електриці. Однак, не траплялося і без неприємних казусів. Так, в селі Ценів Бережанського повіту випадково згорів млин з усім електрообладнанням, що на деякий час зупинило електрифікацію населеного пункту.
В селі Щепанів Козівського повіту в 1930-х роках поліцейські використовували ліхтарики – так звані електричні світилки.
