Понеділок, 17 Червня, 2024

Як виникли спальні мікрорайони Тернополя з однотипними панельними будинками

Будівництво житла в Радянському Союзі – це завжди асоціація з термінами «централізація», «стандартизація», «індустріалізація», «п’ятирічка», «змагання», а ще низька якість. Загалом – це масове будівництво, яке переслідувало ціль побудувати швидше і розселити всіх робітників, які ще вчора були селянами, а завтра партія побудує ще. Так було в Москві та Ленінграді в другій половині ХХ ст., так було і в Тернополі. А тому про масове будівництво міста, його мікрорайони, формування  сучасного обличчя міста, детальніше розповість видання ternopil-future.com.ua.

У Тернополі – 1947 рік. На дальньому плані будівля теперішньої першої школи а люди йдуть по залізничному мості, видно паркан від колії…). Фото із сторінки Віктора Мадрі

Причини будівництва житла в Тернополі

Як розповідає дослідниця цього питання Наталя Мисак, початок масовому житловому будівництву було покладено в багатьох європейських країнах в ХХ ст. Але його переважно асоціюють саме з країнами, які були окуповані СРСР під час Другої світової війни. Причинами такого будівництва стало, те, що на початку приходу більшовиків до влади нове житло практично не будувалося, міста були перенаселені, а приріс населення був непропорційний зростанню нового житла. А вже в цей час, в результаті початку індустріалізації, колективізації, голодомору, українські селяни почали втікати з сіл в міста, а отже міське населення швидко зростало. Сказане не має відношення до Тернополя, який до 1939 р. знаходився в складі польської держави і, як і в минулі десятиліття, продовжував нараховувати до цього часу приблизно 40 тис. населення. Але ситуація змінилася після ІІ-світової війни. Війна зруйнувала значну кількість будівель житлового фонду міста. А тому зростала необхідність в новому житлі. Саме з цією метою в 1948-1949 рр. було побудовано перші тісні, непрактичні, малоякісні будинки по вулиці Богдана Хмельницького. В Тернополі вже 1946 р., як зазначають дослідники історії міста Петровський О., Гаврилюк О., Окаринський В., Крочак І. працювало 12 підприємств та 8 артілей. В 1947 р. в місті вже працювало 22 підприємства, в 1958 р. – 28 промислових підприємств. В той же час чисельність населення міста складала лише 26 тис. населення.

Необхідність надавати житло номенклатурі (партійним чинам), спеціалістам, робітникам, інтелігенції змушувала спочатку підселяти людей в готове житло, будувати житло «полегшеного типу»: бараки, землянки, зменшувати норму житлової площі на одну людину з 5,5 кв. м., до 4-х. Будівництво комунальних квартир вирішувало питання економії: один санвузол, плита, водопровідний кран на десять – п’ятнадцять сімей. А тому будувалися перш за все комуналки та гуртожитки.

На той час в СРСР капітальних будинків будувалося занадто мало в силу їх дорожнечі, а будівництво бараків було обмежено постановою РНК (Рада народних комісарів СРСР) в 1934 році «Про поліпшення житлового будівництва», що призвело до зменшення загальних обсягів будівництва. До того ж війною було зруйновано близько 70 млн. кв.м житла України. Таким чином, назріла житлова криза, яку необхідно було вирішувати.

Будівництво обласної лікарні – 1957 р. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Постанови партії про будівництво

В кожній країні світу масове житлове будівництво стартувало по різному. В СРСР цьому сприяли свої специфічні передумови, що впливали на формування його локального інваріанту. Тут мали значення нормативні документи, які відображали політичні курси та спрямовували архітектурний та містобудівний процес у країні в повоєнні роки. Першими кроками тут можна вважати: доповідь М. Хрущова про розвиток будівельної галузі на ІІ Всесоюзній нараді будівельників, архітекторів та працівників промисловості будівельних матеріалів, будівельного та дорожнього машинобудування, проектних та науково-дослідних організацій (1954 р.); постанову «Про заходи щодо подальшої індустріалізації, покращення якості та зниження вартості будівництва» (1955 р.); постанову «Про усунення надмірностей у проектуванні й будівництві» (1955 р.); постанову ЦК КПСС і Ради міністрів СРСР «Про розвиток житлового будівництва СРСР» (1956 р.).

Під час «раціонального періоду» (1957-1991 рр.) для переведення будівництва на індустріальну основу ухвалено такі документи: затверджено норми проектування малогабаритних житлових квартир для заселення однією сім’єю (1958 р.); пленум ЦК КПСС підтримав створення в масовій кількості домобудівельних комбінатів (1959 р.); постанова ЦК КПСС і Ради міністрів СРСР «Про заходи покращення якості житлового будівництва» (1969 р.); затверджено нові норми проектування житлових споруд (1971 р.); постанова ЦК КПСС і Ради міністрів СРСР «Про основні напрямки пришвидшення рішень житлової проблеми в країні» (1986).

Будівництво 3-ї школи. Фото із сторінки Віктора Мадрі

М. Хрущов і масове житлове будівництво

Головним каталізатором масового будівництва в СРСР була політика М. Хрущова. Саме він різко розкритикував політику Й. Сталіна, соціалістичний реалізм в архітектурі, а особливо – житлове будівництво цього періоду, репрезентоване більшою мірою багатоповерховими будинками із просторими квартирами та орнаментованими фасадами, яке стало привілеєм для невеликої кількості обраних, проте майже не зменшило житлову кризу у країні. Критикуючи високі стандарти житлового будівництва, М. Хрущов питав:

«Ви хочете побудувати тисячу задовільних помешкань чи сімсот хороших? Чи краще, щоб громадянин мешкав у задовільному помешканні, чи чекав 10-15 років дуже хорошого?»

Відповіддю М. Хрущова на соціальне замовлення став новий підхід до проектування та будівництва.

Виступаючи «не проти краси, а проти непотрібних деталей», М. Хрущов апелює не лише до естетичного й економічного, але й до етичного аспекту архітектурної професії. Він стверджує, що архітектори прагнуть залишити свій слід у міському силуеті, проектуючи невиправдані «прикрашання», які оплачуються зі скарбниці, а крім того вони є анахронізмом. Натомість його тезою є те, що нова архітектура, щоб стати відповідним місцем для нової людини, має виглядати сучасно навіть у майбутньому. Відповідність споруди «своєму часу має забезпечуватися спрощенням, стандартизацію й відмовою від зайвого декору», тому радянська архітектура – це «архітектура природної простоти, строга у формах та економічна».

Хрущов намагався досягнення важкої промисловості застосувати і для вирішення житлової проблеми. А тому було ініційовано розвиток типового будівництва на основі крупних бетонних панелей. Високої ефективності цього методу треба було досягти завдяки швидкості проектування, виготовлення конструкцій і монтажу. За вказівкою Хрущова у Франції придбали механізовану лінію з виробництва панелей; вивчили американський досвід типового будівництва. Виявилося, що будинки можна монтувати з блоків, привезених прямо з заводу, в рекордно короткі терміни, паралельно виконуючи і оздоблювальні роботи.

Східний масив десь так 70-тих років… по середині пятиповерхівка з магазином взуття ЧЕРЕВИЧОК.. на бульварі 50-річчя СРСР – тепер бульвар Данила Галицького. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Житлове будівництво в Тернополі

Після Другої світової війни в Тернополі, зважаючи на зростання його населення, було вирішено провести газогін. Це сталося в 1948 р. Але такий крок не мав суттєвого впливу на зростання житлового будівництва. На це вплинули плани держави на будівництво нових промислових підприємств та житла для його робітників. Так в 1966 р. розпочалось будівництво бавовняно-прядильного комбінату, перша та друга черги якого стали до ладу ще до 1970 року. 

Будівництво майбутнього ХБКа… тепер “Текстерно”, центральний корпус, фасад. Приблизно 1967 рік. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Гуртожитки для будівельників та працівників “Текстерно”. 1967 р. Зараз це початок вулиці Злуки – тоді називалася вул. Енергетична, навпроти “Обленерго”. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Ще в 1939 р. в Тернополі постала перша машинно-тракторна майстерня, яка з травня 1944 р. почала називатися Тернопільська міжрайонна майстерня з капремонту, далі в 1949 вона вже називається заводом з ремонту тракторних і комбайнових двигунів, в 1959 році це підприємство реорганізовано в машинобудівний завод, а від початку 1970-х – комбайновий завод.

Продукція комбайнового заводу. Бурякозбиральний комбайн КС-6 та трактор МТЗ-80. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Запрацював Тернопільський м’ясокомбінат. У 1971 році на базі заводу «Електроарматура» було створено головне підприємство виробничого об’єднання «Ватра». В 1972 р. працювали 44 промислових підприємства. А отже, зростало населення, яке наприкінці 1970 року становила 85000, а в 1972 році – вже 97000 мешканців.

Дружба – 60-ті роки. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Мікрорайони міста

Перші хрущовки – основні елементи масового житлового будівництва – почали зводити в 1957 р. В них закладалося, що квартира повинна мати комору або вбудовану шафу (досить містку), спальню (6 кв.м. на одну людину, 8 кв.м. на двох), загальну кімнату (не менше 14 кв.м.), яка могла бути прохідною і вести на кухню. Житлова площа таких квартир на одну кімнату могла бути 16 квадратів, 2-х кімнатної 22 квадрати, 3-х кімнатної – 30 і 4-х кімнатної – 40 квадратів. Будинки будувалися в 5 поверхів, щоб зменшити товщину несучих стін, відмовитися від ліфта, горища, сміттєпроводу. Туалет поєднувався з ванною (часто сидячою), було звужено сходові прольоти і зменшено висоту стель. Також деякі квартири не мали балконів. Люди жартували, що Хрущов поєднав туалет і ванну, але не встиг поєднати стелю з підлогою. Кухні мали від 5 до 7 метрів квадратних, а тому людям доводилося обідати по черзі. Взагалі в такі квартири поселялись з розрахунку «кількість осіб в родині мінус один». Можливо такі квартири будували з метою не дати можливості жити там кільком сім’ям і, відповідно, створити нові комуналки.

25 грудня 1975 рік – урочисто відкритий тролейбусний рух в нашому місті. Регулярне ж перевезення пасажирів розпочалося 31 грудня 1975 року. Першими машинами були 20 Чехословацьких тролейбусів Škoda 9Tr. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Якби там не було, але в Тернополі масове житлове будівництво набуло широких масштабів. Першим мікрорайоном, який було побудовано в місті за цією технологією, стала «Дружба», яка з’явилася на місці села Загребелля. Тут з’явилися вулиці: Дружби, Мазепи, Миру, Карпенка. В 1975 р. тут було запущено перший тролейбус.

Перша дата 25 грудня 1975 рік – урочисто відкритий тролейбусний рух в нашому місті. Регулярне ж перевезення пасажирів розпочалося 31 грудня 1975 року. Першими машинами були 20 Чехословацьких тролейбусів Škoda 9Tr. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Інші житлові мікрорайони Тернополя будували поряд з місцем праці мешканців – промисловими підприємствами, які були ліквідованими за нових економічних умов 90-х років. А тому виросли Східний, Сонячний (Бам), Ювілейний (8-й мікрорайон), 9-й мікрорайон, 6-й мікрорайон, Тинда (7-й мікрорайон), Канада (10-й мікрорайон), Молодіжний (11-й мікрорайон), Аляска (12-й мікрорайон), Північний (13-й мікрорайон), 14-й мікрорайон, Промисловий, Південний (Березовиця). В результаті прив’язаності житла до підприємств сьогодні мешканці змушені долати значні відстані до нових місць праці, які переважно знаходяться в центрі Тернополя. Це також вплинуло на збільшення кількості приватних автомобілів, якими переповнилися прибудинкові території. Також поряд з авто з’являється велика кількість стихійних ринків (Аляска, Лесі Українки, Універсам, Коновальця, Мазепи). Із часом перші поверхи житлових будинків переобладнали на заклади торгівлі та обслуговування. Головні вулиці мікрорайонів трансформувалися в так звані комерційні смуги, а біля важливих транспортних вузлів з’явилися супермаркети.

Тернопіль, 1970 рік, масив ,,Дружба”. Фото із сторінки Віктора Мадрі

Отже, сучасний Тернопіль – це переважно будівлі збудовані в радянський час. Зараз вони поволі старіють, а отже, з часом, можуть бути замінені на нові та сучасні, адже термін їх експлуатації швидко спливає. Правда наразі чомусь знищуються історичні будівлі, які формують туристичне обличчя міста, і це сумно…

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.