Субота, 24 Лютого, 2024

Збруцький ідол: язичницький артефакт з Тернопільщини чи фальшивка?

Збруцький ідол – пам’ятник відомий кожному, хто цікавиться історією. Понад півтора століття він привертає увагу спеціалістів і бентежить уяву численних любителів історії Ще в школі вчителі історії розповідали про цю пам’ятку історії знайдену на берегах Збруча, яка підтверджувала поширення язичництва на цих землях, а також яка зараз знаходиться в Краківському археологічному музеї. В той же час з цією знахідною не все так просто. Лунають заклики ретельніше перевірити її походження та вік. А тому детальніше спробує розібратися в питанні знаходження Збруцького ідола видання ternopil-future.com.ua.

Ідол

Як повідомляє видання Локальна історія, власне Збруцький ідол – це чотиригранний кам’яний стовп, який має висоту 2,7 метра. Кожна його сторона поділена на 3 рівні, що відповідають уявленням слов’ян-язичників про три світи – небо, землю й потойбіччя. За популярною версією, верхня частина ідола присвячена верховному богу Святовиту. Саме його обличчя, які дивляться на 4 сторони ми найчастіше бачили на фото ідола. На середньому рівні знаходиться Жива, або Погода – це богиня кохання та плодючості. Вже внизу – Чорнобог або як його ще називають – диявол.

Знахідка

Пам’ятка була знайдена 1848 р. пастушками на дні Збруча біля села Личківці, що біля Гусятина. Тоді була посуха і Збруч став мілким. В цей час річка була кордоном між Російською та Австрійською імперіями, а сьогодні між Хмельницькою та Тернопільською областями.

На початку статуя не привернула особливої уваги. Вже взимку 1849 р. поміщик села Личківці подарував артефакт графу Мечиславу Потоцькому, який на той час проживав в селі Коцюбинчики, що за 27 км. Останній відзначався схильністю до мистецтва. А тому виставив його на майдані села (за іншими даними при в’їзді в село) (мабуть хотів долучити своїх селян до мистецтва). Але останні виявилися ревними прихильниками християнства і пригрозили поміщику (в той час в Галичині було скасовано кріпацтво, а тому селяни могли собі таке дозволити), що знищать статуту (якогось турка), бо вона може принести їм нещастя. А тому статуя була схована і показана любителям історії, які цінували мистецтво і розбиралися в ньому. Статую відправили в Краків. 12 травня 1851 р. після 5-тижневої подорожі возами статуя прибула до Кракова. Після прибуття до Кракова статуя 7 років виставлялась в залі бібліотеки місцевого Яґеллонського університету.

Фото з сайту Локальна історія

Копії статуї

Копії статуї існують в музеях Києва, Переяслава-Хмельницького, Тернополя, Львова, Гусятина та Москві. Зокрема, для Києва вона була виготовлена в 1982 р. В цьому році святкували 1500 річчя столиці України. Київська копія стояла між Михайлівською та Софіївською площами. В 2013 р. вандали відбили їй голову. В 2020 р. голову повернули на місце. Вона відновлена, але видно, що її виготовляли кустарні майстри.

Копія ідола в Києві. Фото з Вікіпедії

Думки про місце знахідки ідола

Вчені визначили місце, де ймовірно стояла статуя бога Світовида, до того, як потрапити в Збруч. Це місце – капище, розташовувалось на висоті 417 метрів над рівнем моря на горі Богит, мало форму кола 17 метрів в діаметрі. Поряд 8 жертовних ям. Далі ідол потрапив у воду завдяки язичникам-віруючим, які таким чином намагалися врятувати його від наруги чи знищення зі сторони ворогів чи християн.

Місце встановлення ідола. Фото з Вікіпедії

Сьогодні існують думки, що відкриття поряд із Збруцьким ідолом кількох пам’яток давньоруського часу, які склали так званий «Збруцький культовий центр» не означає, що в часи Київської Русі поряд з християнством існувало язичництво. Давньоруські городища уявлялись святилищами, а отже існували до 13 ст. А це означало, що язичництво існувало в 13 ст. Що було неможливим. Адже християнам контакти з іншими релігіями були заборонені. Навіть за спільний обід з іновірцем (єврей, мусульманин, представник церкви латинського обряду) міг призвести до відлучення від причастя. Послаблення існувало лише для подорожніх. Але й останні мали спокутувати цей гріх.

Думки про походження ідола

На початку знаходження ідола його давнє походження просто сприймали на віру. Впевненості в цьому додавали кальцитові відклади на одній з його сторін. Перші професійні дослідження були проведені через 100 років, а саме в середині ХХ ст. З’ясувалось, що статуя зроблена з каменю, що зустрічається в цій же місцевості. Це нормально. Але що далі, то більше запитань. Поверхня каменя була м’якою і тут було добре видно рельєф, який залишили інструменти художника. Навіть зберігся червоний пігмент. А тому виглядає, що ідол потрапив у воду за декілька десятків років до його знаходження. Тобто мова про сотні років зберігання у воді не йде.

Вчені навіть придумали складну версію, яка мала пояснити чому статуя потрапила у воду, але все ж має поважний вік. Вони запропонували думку, що ідол стояв в тіні дерев чи в храмі, і на нього не впливали атмосферні опади, а далі його закопали в землі біля річки. Вода підмила берег і ідол впав одразу на глибину, де його порівняно скоро знайшли. Правда в місті знахідки берег пологий. А тому там було зручно купатися пастушкам. А тому хто зна, як статуя опинилася так далеко від берега без допомоги людей.

Зображення всіх сторін. Фото з Вікіпедії

Думки про унікальність ідола

Нічого схожого в слов’ян раніше не було знайдено. Незвичною є багатоярусна структура ідола. А також наявність 4 облич. А ще він присвячений кільком божествам, а це вже суперечить описам слов’янських ідолів. Також дивує те, що подальші дослідження городища Замчисько показали, що там було християнське поселення.

Якщо подивитися на ідола з професійної точки зору, то одразу впадають речі, які не помітні звичайному обивателю. Зокрема, Свитовид нагадує статуї скіфських богів. А їх ще можна було побачити в околицях Збруча в ХІХ ст. Такого Святовида описує датський хроніст Саксон Граматик розповідаючи про місто Аркону – центр балтійських слов’ян. Далі більше. Одяг та капелюх бога змальовані з київських святих Бориса та Гліба. А сама багатоярусна композиція характерна для християнських ікон. Чорнобог нагадує грецького Атласа. На русі Чорнобога є хрестик, а це знак, який християни на ідолах, щоб захиститися від нечистої сили. А тут скульптор вирізьбив цей хрестик на скульптурі.

Хто створив ідола?

А тому питання хто створив ідола залишається відкритим. Виглядає, що він був створений в часи напередодні того, як його знайшли в річці. Схоже, що це було наслідування сакрального мистецтва давніх слов’ян.

Хто можливий автор? Можливо це польський поет Тимон Заборовський (1799-1828). Народився і помер в Личківцях. Смерть його була дивною. Його п’єса «Умвіт» розповідає про боротьбу між різними релігіями: християнством та язичництвом в Х ст. Він використовував в своїй п’єсі польський твір «Історія польської нації», який і передрукував працю датського літописця. Можливо для п’єси чи натхнення він замовив в місцевих майстрів язичницького ідола і встановив в лісі, біля річки. За п’єсою християнство перемагає, а тому можливо Святовид Заборовського був втоплений в результаті програшу язичництва.

Отже, Збруцький ідол – пам’ятка, яка була знайдена на Тернопільщині в середині ХІХ ст. залишає нам багато питань і відносно багато відповідей. Ряд фактів говорять про те, що він дійсно міг бути створений зовсім не давно. В той же час є вчені, які вірять в його язичницьке походження. А яка ваша думка?

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.