Збруцький ідол – пам’ятник відомий кожному, хто цікавиться історією. Понад півтора століття він привертає увагу спеціалістів і бентежить уяву численних любителів історії Ще в школі вчителі історії розповідали про цю пам’ятку історії знайдену на берегах Збруча, яка підтверджувала поширення язичництва на цих землях, а також яка зараз знаходиться в Краківському археологічному музеї. В той же час з цією знахідною не все так просто. Лунають заклики ретельніше перевірити її походження та вік. А тому детальніше спробує розібратися в питанні знаходження Збруцького ідола видання ternopil-future.com.ua.
Ідол
Як повідомляє видання Локальна історія, власне Збруцький ідол – це чотиригранний кам’яний стовп, який має висоту 2,7 метра. Кожна його сторона поділена на 3 рівні, що відповідають уявленням слов’ян-язичників про три світи – небо, землю й потойбіччя. За популярною версією, верхня частина ідола присвячена верховному богу Святовиту. Саме його обличчя, які дивляться на 4 сторони ми найчастіше бачили на фото ідола. На середньому рівні знаходиться Жива, або Погода – це богиня кохання та плодючості. Вже внизу – Чорнобог або як його ще називають – диявол.
Знахідка
Пам’ятка була знайдена 1848 р. пастушками на дні Збруча біля села Личківці, що біля Гусятина. Тоді була посуха і Збруч став мілким. В цей час річка була кордоном між Російською та Австрійською імперіями, а сьогодні між Хмельницькою та Тернопільською областями.
На початку статуя не привернула особливої уваги. Вже взимку 1849 р. поміщик села Личківці подарував артефакт графу Мечиславу Потоцькому, який на той час проживав в селі Коцюбинчики, що за 27 км. Останній відзначався схильністю до мистецтва. А тому виставив його на майдані села (за іншими даними при в’їзді в село) (мабуть хотів долучити своїх селян до мистецтва). Але останні виявилися ревними прихильниками християнства і пригрозили поміщику (в той час в Галичині було скасовано кріпацтво, а тому селяни могли собі таке дозволити), що знищать статуту (якогось турка), бо вона може принести їм нещастя. А тому статуя була схована і показана любителям історії, які цінували мистецтво і розбиралися в ньому. Статую відправили в Краків. 12 травня 1851 р. після 5-тижневої подорожі возами статуя прибула до Кракова. Після прибуття до Кракова статуя 7 років виставлялась в залі бібліотеки місцевого Яґеллонського університету.
Копії статуї
Копії статуї існують в музеях Києва, Переяслава-Хмельницького, Тернополя, Львова, Гусятина та Москві. Зокрема, для Києва вона була виготовлена в 1982 р. В цьому році святкували 1500 річчя столиці України. Київська копія стояла між Михайлівською та Софіївською площами. В 2013 р. вандали відбили їй голову. В 2020 р. голову повернули на місце. Вона відновлена, але видно, що її виготовляли кустарні майстри.
Думки про місце знахідки ідола
Вчені визначили місце, де ймовірно стояла статуя бога Світовида, до того, як потрапити в Збруч. Це місце – капище, розташовувалось на висоті 417 метрів над рівнем моря на горі Богит, мало форму кола 17 метрів в діаметрі. Поряд 8 жертовних ям. Далі ідол потрапив у воду завдяки язичникам-віруючим, які таким чином намагалися врятувати його від наруги чи знищення зі сторони ворогів чи християн.
Сьогодні існують думки, що відкриття поряд із Збруцьким ідолом кількох пам’яток давньоруського часу, які склали так званий «Збруцький культовий центр» не означає, що в часи Київської Русі поряд з християнством існувало язичництво. Давньоруські городища уявлялись святилищами, а отже існували до 13 ст. А це означало, що язичництво існувало в 13 ст. Що було неможливим. Адже християнам контакти з іншими релігіями були заборонені. Навіть за спільний обід з іновірцем (єврей, мусульманин, представник церкви латинського обряду) міг призвести до відлучення від причастя. Послаблення існувало лише для подорожніх. Але й останні мали спокутувати цей гріх.
Думки про походження ідола
На початку знаходження ідола його давнє походження просто сприймали на віру. Впевненості в цьому додавали кальцитові відклади на одній з його сторін. Перші професійні дослідження були проведені через 100 років, а саме в середині ХХ ст. З’ясувалось, що статуя зроблена з каменю, що зустрічається в цій же місцевості. Це нормально. Але що далі, то більше запитань. Поверхня каменя була м’якою і тут було добре видно рельєф, який залишили інструменти художника. Навіть зберігся червоний пігмент. А тому виглядає, що ідол потрапив у воду за декілька десятків років до його знаходження. Тобто мова про сотні років зберігання у воді не йде.
Вчені навіть придумали складну версію, яка мала пояснити чому статуя потрапила у воду, але все ж має поважний вік. Вони запропонували думку, що ідол стояв в тіні дерев чи в храмі, і на нього не впливали атмосферні опади, а далі його закопали в землі біля річки. Вода підмила берег і ідол впав одразу на глибину, де його порівняно скоро знайшли. Правда в місті знахідки берег пологий. А тому там було зручно купатися пастушкам. А тому хто зна, як статуя опинилася так далеко від берега без допомоги людей.
Думки про унікальність ідола
Нічого схожого в слов’ян раніше не було знайдено. Незвичною є багатоярусна структура ідола. А також наявність 4 облич. А ще він присвячений кільком божествам, а це вже суперечить описам слов’янських ідолів. Також дивує те, що подальші дослідження городища Замчисько показали, що там було християнське поселення.
Якщо подивитися на ідола з професійної точки зору, то одразу впадають речі, які не помітні звичайному обивателю. Зокрема, Свитовид нагадує статуї скіфських богів. А їх ще можна було побачити в околицях Збруча в ХІХ ст. Такого Святовида описує датський хроніст Саксон Граматик розповідаючи про місто Аркону – центр балтійських слов’ян. Далі більше. Одяг та капелюх бога змальовані з київських святих Бориса та Гліба. А сама багатоярусна композиція характерна для християнських ікон. Чорнобог нагадує грецького Атласа. На русі Чорнобога є хрестик, а це знак, який християни на ідолах, щоб захиститися від нечистої сили. А тут скульптор вирізьбив цей хрестик на скульптурі.
Хто створив ідола?
А тому питання хто створив ідола залишається відкритим. Виглядає, що він був створений в часи напередодні того, як його знайшли в річці. Схоже, що це було наслідування сакрального мистецтва давніх слов’ян.
Хто можливий автор? Можливо це польський поет Тимон Заборовський (1799-1828). Народився і помер в Личківцях. Смерть його була дивною. Його п’єса «Умвіт» розповідає про боротьбу між різними релігіями: християнством та язичництвом в Х ст. Він використовував в своїй п’єсі польський твір «Історія польської нації», який і передрукував працю датського літописця. Можливо для п’єси чи натхнення він замовив в місцевих майстрів язичницького ідола і встановив в лісі, біля річки. За п’єсою християнство перемагає, а тому можливо Святовид Заборовського був втоплений в результаті програшу язичництва.
Отже, Збруцький ідол – пам’ятка, яка була знайдена на Тернопільщині в середині ХІХ ст. залишає нам багато питань і відносно багато відповідей. Ряд фактів говорять про те, що він дійсно міг бути створений зовсім не давно. В той же час є вчені, які вірять в його язичницьке походження. А яка ваша думка?
