Субота, 25 Вересня, 2021

Святі місця Тернопільщини

Тернопільська область багата не лише на архітектурні пам’ятки та мальовничу природу, на території є чимало святих місць, які кожного року приїжджають відвідати тисячі паломників. Далі на ternopil-future.

1. Джерело Святої Анни

Джерело находиться на межі Тернопільської та Рівненської областей в селі Онишківці Кременецького району. Святиня розташована неподалік Почаївської Лаври. Цікаво, що вода в джерелі протягом року однакової температури: і зимою, і літом 4 градуси тепла.

Вважається, щоб зайти в озеро потрібно промовляти «Отче наш» та три рази зануритися у воду. Про цілющі властивості джерела стало відомо ще в 16 столітті. За легендою тисячі років тому на цьому ж місці була невелика церква, якій вдалося дивовижним чином витримати навалу монголо-татарського війська. Аби уникнути знищення церква опустилася під землю. Через певний час на тому ж місці побудували нову церкву.

Відома ще одна легенда, що в черговий раз підтверджує святість джерела. Так, за повір’ями одного дня пастухи на узбіччі знайшли ікону Святої Анни. Вони віднесли її в церкву в сусідньому селі. Однак, на ранок наступного дня ікони в храмі не було. Її знайшли знову на узбіччі лісу. Всі спроби перемістити ікону були марними. Тому, селяни побудували каплицю для ікони Святої Анни, біля якої незабаром почало бити цілюще джерело.

Вода джерела Святої Анни має бактерицидну дію. Так, вона добре лікує грип, зупиняє кровотечі. Досить ефективна вода при ангіні та простудах, хронічних хворобах шлунку та дванадцятипалої кишки.

Дослідження довели, що кремневі властивості води знижують рівень цукру в крові, нормалізують роботу нирок та печінки, а також значно поліпшують самопочуття.

2. Храмовий комплекс в селі Зарваниця

Зарваниця є невеликим селом в Тернопільській області, однак в ньому розташована одна з найбільших святинь регіону. Тут знаходиться лише 147 житлових будинків. Дорога з Тернополя до Зарваниці займає менш як годину.

Духовний центр в Зарваниці є святинею Української греко-католицької церкви, однак в той же час храмовий комплекс вважається святинею всіх українців. Люди приїжджають сюди, щоб помолитися перед чудотворною іконою Богородиці. Причастившись та омившись цілющою водою, віряни відчувають надзвичайний духовний спокій та зцілення від важких недуг.

В 1991 році отець-митрат Василь Семенюк збудував капличку біля джерела, згодом біля джерела звели велику каплицю, в якій проводили богослужіння. На пожертвування українців, діаспори та органів влади вдалося повністю оновити Маріїнський духовний центр. На сьогодні він включає декілька храмів, духовних споруд, Хресну дорогу та інші будівлі.

В Церкві Пресвятої Трійці зберігається чудотворна ікона Божої Матері Зарваницької. Ікона датується ще 17 століттям.

3. Почаївська Лавра

Почаївська Лавра вважається одним з найдревніших православних монастирів в Україні. Думки істориків щодо дати заснування монастиря відрізняються. Окремі спеціалісти вважають, що вперше про Почаївську Лавру стало відомо в 1240 році.

Після розгрому ханом Батиєм Києва ченці шукали собі прихисток на Волині. Вони оселилися на високій Почаївській горі. З небес до монахів зійшла Пречиста Діва Марія та благословила їх. На тому місці, де вона зійшла на землю, залишився відбиток правої стопи. Саме з цього місця згодом забило цілюще джерело.

На знак дивовижного явища ченці побудували в підніжжі гори Свято-Успенську церкву. Храм спочатку був дерев’яним, згодом його перебудували на кам’яний.

Особливо цінною в Успенській церкві є почаївська ікона Божої Матері. З нею пов’язано чимало оповідей про чудеса. Зокрема, ікона зцілювала хворих, повертала зір незрячим. В часи нападу татарських орд Почаївська Лавра змогла вистояти завдяки іконі Божої Матері.

4.  Гробниця Марцеліни Даровської

В селі Язловець Тернопільської області знаходиться гробниця релігійної діячки та представниці польської шляхти Марцеліни Даровської. Відомо, що з ранніх років жінка мріяла стати черницею та присвятити своє життя Богові.

Однак, шлях до здійснення мрії був довгим. У 22 роки Марцеліна Даровська вийшла заміж та народила первістка. На жаль, дитина після народження померла. Ще через декілька років помер чоловік Марцеліни Даровської.

Жінка поїхала закордон, щоб поправити своє здоров’я після трагічних подій. В місті Честенхові Марцеліна побувала біля ікони Божої Матері. Саме там вона вирішила пов’язати своє життя з Богом. В 1857 році Марцеліна Даровська стала засновницею згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.

Повернувшись на Україну в рідному селі жінка засновує монастир сестер-непорочниць та стає його першою наставницею. Монастир знаходився на території Язловецького палацу. Поховали Марцеліну Даровську в Україні, саме таким було її останнє розпорядження. До гробниці настоятельки приїжджають сотні паломників.

5. Рукомишські печери

Біля села Рукомиш знаходяться надзвичайно красиві печери, що отримали однойменну назву. Вони створюють красивий та незабутній краєвид. Завдяки природі утворилося безліч маленьких водоспадів, які стікаючи зі скель утворюють струмок.

В роки Другої світової війни в скелях люди часто ховалися від ворожих військ. За легендами Рукомишські скелі відбивали навіть ворожі снаряди. Серед комплексу печер є храм Гробу Господнього. В 13 столітті київські монахи в одній з найбільших печер облаштували місце для храму. Пізніше монахи покинули печери та переселилися в Бучач, де облаштували новий монастир. На старому місці залишилися лише найстарші ченці.

Неподалік храму є невеликі келії, що зробили своїми руками люди. У 18 столітті біля скель збудували Онуфріївську церкву, де розміщена статуя Святого Онуфрія. Варто додати, що статую спроектував та розробив відомий скульптор Пінзель. Комплекс Рукомишських печер включає басейн для освячення води, а також декілька каплиць.

Рукомишські печери стали німими свідками багатьох історичних подій, однак все ж таки зберегли свою природню красу. Щоб повною мірою оцінити їхню красу, необхідно відвідати їх.

6. Свято-Богоявленський Кременецький монастир

Одним зі святих місць вартим уваги є Свято-Богоявленський монастир. Він знаходиться у мальовничому містечку Кременець.

Заснували монастир в 1663 році хорунжий Данило Малиновський та чашник Лаврентій Древинський. Спочатку монастир був лише чоловічим, що мав назву Братський. При монастирі організували православне Богоявленське братство, яке мало свою школу, друкарню та шпиталь. Варто додати, що в 1663 році в друкарні були випущені «Грамматика», «Собор Луцкий» та передрукований твір Сельвестра Косова «О седми таинствах».

В 1701 році Богоявленський монастир передали у володіння уніатам. Саме після цього припинили своє існування школа, шпиталь та друкарня. В 1807 році будівлю монастиря віддали для польського ліцею, що був заснований Тадеушом Чацьким. Монастир натомість перевели в приміщення Кременецького реформатського монастиря. Лише в 1865 році при Богоявленській церкві відновили Свято-Богоявленський монастир.

На початку 20 століття налічувалися три храми: Свято-Богоявленський, Микільський та Іоанна Хрестителя. В 1953 році монастир перетворили на жіночий. Сюди перевели сестер монахинь зі Свято-Миколаївського монастиря селища Обич Шумського району. В 1959 році радянська влада закрила монастир і розграбувала його майно. Відновити Свято-Богоявленський монастир вдалося лише в 1990 році.

7. Джерело «Всецариці» у церкві Св. Покрови м. Чорткова

Чудотворні джерела є біля церкви Святої Покрови в Чорткові. Так, біля храму б’ють одразу два джерела. Одне з них б’є вже давно, а про інше стало відомо лише нещодавно – менш як десять років тому.

Біля храму Святої Покрови облаштували купальню. В басейн тече вода одразу з двох джерел. Біля джерел є і невеличкий водоспад. Його зробили для того, щоб паломники могли спокійно відпочити та послухати шум води.

Кожної п’ятниці в церкві проводять молебень за зцілення хворих. Варто додати, що до джерел приїжджають священники з вірянами з різних конфесій аби взяти участь в богослужінні.

Окрім Чорткова цілющі джерела є також в селах Лисівці, Слобідка та Улашківці. Вважається, що вода з цих місць добре лікує захворювання очей.

8. Костел Святого Станіслава

Якщо ви хочете поринути в атмосферу старовинної Європи, радимо вам відвідати Домініканський костел святого Станіслава в Чорткові. Храм збудований в 17 столітті в неоготичному стилі.

Відомо, що в 1610 році дідич Чорткова Станіслав Гольський видав привілей для домініканців Чорткова. Протягом 1728-1731 років тривало будівництво кам’яного мурованого костелу та монастиря. Займалися будівництвом Стефан Потоцький та його сини. В якості будівельних матеріалів використовували камінь зі старого замку. В 1731 році костел освятив єпископ Адам Оранський.

Костел спорудили на місці старого собору і протягом багатьох десятиліть костел разом з іншими будівлями складав комплекс оборонних споруд домініканського монастиря. Однак напередодні Першої світової війни костел святого Станіслава повністю перебудували, залишивши від старого храму лише одну з оборонних стін.

Як розповідають історики, вкінці 19 століття храм вже не міг вмістити всіх парафіян, тому його вирішили перебудувати. За проектом польського архітектора  Яна Саса-Зубжицького збудували новий костел, що був у стилі надвіслянської готики. Храм прикрасили скульптурами святих. В 1910 році повністю завершили будівництво костелу.

В часи радянської влади храм закрили. Відновили костел лише в часи незалежної України. Тут знаходиться ікона Божої Матері Святої Вервиці, до якої приїжджають помолитися віряни з усієї країни.

9. Цілюще джерело у селі Чумалі

В Збаразькому районі в селі Чумалі знаходиться ще одне цілюще джерело. Воно розташоване неподалік церкви Введення в Храм Святої Богородиці.

З джерелом пов’язана давня легенда. Так, панська служниця пішла набирати воду з ріки на тому місці, де зараз знаходиться капличка. Жінка побачила у воді ікону Божої Матері з Ісусом на руках. Її надзвичайно злякало побачене і вона побігла назад в село.

Священник разом з вірянами прийшли до ріки та провели молебень. Однак, ікону ніхто не міг взяти до рук. Лише служниці ікона дозволила вийняти себе з ріки. З великою шаною та почестями ікону занесли в церкву. Відбулася ця подія 15 липня  у свято Положення Чесної ризи Матері Божої у м. Влахерні.

Зараз до ікони постійно приїжджають паломники, щоб помолитися за зцілення. Чудотворна ікона знаходиться в храмі за вівтарем. Люди п’ють цілющу воду і забувають про болячки. Яскравим підтвердженням цього є те, що віряни залишають церкву без костилів та милиць, залишаючи їх на порозі храму.

Варто додати, що за часів Радянського Союзу джерело зазнало значних ушкоджень. Його закидали камінням та зробили дорогу. Храм також закрили. За словами місцевих жителів, після цього в селі розпочалися нещастя. Як тільки джерело розкопали, в Чумалях справи налагодилися.

10. Церква святих апостолів Петра й Павла

В місті Буцневі Тернопільської області розташований старовинний храм – церква святих апостолів Петра й Павла. Храм відноситься до пам’яток архітектури.

Церкву збудували в 1890-1891 роках. Спроектував її львівський архітектор Юліан Захаревич. Ініціаторами спорудження храму була родина Серватовських. З зовнішнього боку костела зберігся гробівець родини, на якому є напис, що тут спочиває Генрика Серватовська, яка померла на 36 році життя.

Під час Першої світової війни церква святих апостолів Петра й Павла була частково зруйнованою. Однак, в 1922-1923 роках її реставрували. В храмі зберігалася репродукція ікони Белзької Богоматері, яку під час Другої світової війни дивом вдалося врятувати.

Радянська влада також намагалася знищити більшість святих пам’яток в Україні. Не оминула ця доля і церкву, приміщення якої перетворили на зерносклад, а згодом на сховище для мінеральних добрив. В часи незалежності костел перебудували на церкву святих апостолів Петра й Павла.

Latest Posts