Старовинний Тернопіль, заснований у 1540 році приховує у собі безліч таємниць та історій. З XVI століття місто неодноразово зазнавало змін та ставало свідком історичних подій: Першої та Другої Світової війни, фашистської окупації та радянського періоду. Такі події, звичайно, залишили слід не тільки в історії загалом, а й вплинули на подальший вигляд та життя міста. Пропонуємо поглянути на втрачену архітектуру Тернополя, яку тепер, на жаль, можна побачити лише на знімках в інтернеті. Далі на ternopil-future.
Велика Синагога
Якщо говорити, про найдавнішу за походженням споруду у місті, то це безумовно Велика, або Стара Синагога. Будівля була заснована аж у 1662 році неподалік вулиці Паращука. Синагога водночас виконувала 2 функції: була молитовною спорудою юдейської громади і служила захистом від тутешніх набігів. Щодо зовнішнього виду, то у Синагогі поєднувались водночас два стилі: готичний та Епохи Відродження. Будівля своєю формою була правильна, симетрична та утворювала прямокутник. У 1900 році в Тернополі єврейське населення нараховувало понад 13 тисяч людей, що становило на той час 44% від загальної частки населення міста. У XX столітті 3 місцеві тернопільські вулиці носили назви видатних євреїв: Й. Перля, барона М. Гірша та Й. Бабада. У часи Другої Світової війни будівля постраждала від рук радянських військ, згодом влада вирішує знищити залишки Синагоги, та на її місці побудували художній комбінат і котельню.
Новий замок
На початку XIX століття, коли Україна ,була під владою Російської імперії, неподалік “Старого” замку, що знаходиться на східному березі Тернопільського ставу, було збудовано “Новий” замок у 1809 році. За час свого існування, будівля пережила пожежу у 1875 році, а згодом й Першу Світову війну. Та попри всі “труднощі” замок став центром культурного життя, у ньому влаштовували розкішні музичні вечори, театральні вистави. На концертах виступала відома, на той час, співачка Соломія Крушельницька, а присутніми на таких дійствах були І. Франко, Є.Петрушевич. У замку розглядались різноманітні політичні питання,наприклад, вибори до віденського парламенту та передвиборчі збори.“Новий” та “Старий” замок був зруйнованим у ході воєнний дій 1944 року. Згодом, у 1957 році “Старий” замок таки відбудовують, але “Новий”,на жаль, ні. На колишньому місці, де стояв “Новий” замок, тепер радо зустрічає нас,усім відомий Готель “Тернопіль”.
Палац Галлів
У 2 половині 19 століття, тепер на території сучасного мікрорайону “Дружба” розміщувався Палац Галлів на Кутковецькій горі. На сьогоднішній день, нікому не відома точна дата побудови, зовнішній вигляд будівлі та точна інформація про власників.Відомо те, що палац був збудований заможною родиною Галлів, які займались виробництвом та брали активну участь у справах політичних.Замок був зруйнованим у 1918 році. Із “Хроніки міста Тернополя” Ігор Дуда подає таку цікаву інформацію про власника:
“…1873 р. наприкінці року з’явився найбільший промисловий заклад Тернополя, що забезпечив роботою майже 100 осіб, — американський паровий млин Рудольфа Галля”.
Палац Кросновських
У XIX столітті Мартин-Вінсент Кросновський споруджує маєток на правому березі річки Серет. Архітектура будівлі приваблювала як туристів так і місцевих: фасади замку були прикрашені високими колонами, а біля входу розміщувались скульптури левів у натуральну величину. Неподалік будівлі знаходився костел, великий парк та іподром. Маєток неодноразово побував у власності багатьох впливових людей, у 1869 році ним володіли Орловські, згодом Радзивилів. Воєні події того часу сколихнули фасади будівлі. Палац був зруйнованим у 1950-1960-х роках. Достеменно невідомо, чому і за яких обставин він зник.
Нова Синагога
Окрім “Старої” Синагоги у Тернополі була й “Нова”. Будівля розміщувалась неподалік ринку та місцевих крамничок. Поява її пов’язана з відомою, на той час, постаттю-Йозефом Перлем, визначним єврейським діячем. Своїми силами Перль відкрив реформістську Синагогу- Темпель. Зараз, на цьому місці, знаходиться Головний корпус медичного університету. Унікальність цієї споруди була в тому,що у ній зберігались цінні єврейські книги та велика бібліотека. Основа література бібліотеки нараховувала понад 8000 книг, які подарував Й.Перль! У 1957 році будівля завершила своє існування як “Синагога”, а на її місці звели головний корпус Медичного університету, який ми можемо побачити зараз.
Перша Тернопільська Гімназія
Перша Гімназія розпочала свою діяльність у 1848 році на вулиці Гетьмана Сагайдачного. За своє більш як 100-літнє існування, назва та мова навчання закладу змінювалась. Спочатку це була Гімназія єзуїтів, яка проіснувала до 1848 року, навчальний заклад місці з німецькою мовою . Під час воєнних дій Першої Світової війни заклад функціонував як воєнний шпиталь для німецьких солдат, згодом був зруйнований у 1944 році. На місці, де колись знаходилась гімназія встановили пам’ятник І. Франку.
Тернопільська українська гімназія
Колишній навчальний заклад був заснований у 1898 році. За короткий час свого функціонування, гімназія встигла “пережити” наймасштабніші історичні події того часу: Першу Світову війну, період ЗУНР та більшовицький час. У період війни та російської окупації заклад виконував функцію шпиталю, у 1916 році завдяки українським громадам, роботу освітнього процесу було відновлено. У 1918-1919 році через епідемію іспанки заклад знову припинив свою роботу. Після встановлення більшовицької влади на українських землях, на базі гімназії було створено середню школу. На жаль, у 1944 році, напередодні боїв, заклад перестав існувати.
Тернопільська Ратуша
“Стара ратуша” у Тернополі існувала до 1809 року, згодом була навмисне зруйнована. Тодішній магістрат перемістився на ріг вулиць А. Міцкевича та А. Голуховського ( тепер це бульвар Т. Шевченка та В. Чорновола). У Першу Світову війну, на горищі приміщення, переховували частину цінної збірки з Подільського музею від вивезення російськими окупантами. У 1918 році на ратуші замайорів блакитно-жовтий прапор, а згодом, після проголошення влади ЗУНР, того ж року, у приміщенні відбулись перемовини, які стосувались прав польської громади міста. Ратуша була зруйнована остаточно у 1944 році. На сьогоднішній день, будівля не відновлена, але у 2016 році, на сайті міської ради Тернополя з’явилося прохання щодо відновлення важливої історичної та культурної пам’ятки. Про подальший розвиток проекту поки що невідомо.
Парафіяльний костел
Римо-католицький храм був побудований у 1908 році та розміщувався у самому центрі міста, на вулиці Руській. Будівля у неоготичному стилі, вежа шпиль,висота якої сягала 62 метрів була окрасою центральної частини міста. Над проектом працював відомий львівський архітектор Теодор- Мар’ян Тальовський. Храм, із асиметричним фасадом був прикрашений різноманітними вітражами, найвідоміший з яких “Христос благословляє дітей” та величезною кількістю вікон. Кожна масевка вікон була оздоблена голівками янголів. Для такого масштабного проекту створили спеціальний комітет, який збирав кошти на побудову храму, організовували також благодійні концерти. Але коштів, які зібрав комітет, вистачило тільки на “каркас”. У часи Першої Світової війни, храм зазнав руйнувань,але був швидко відбудований. Друга Світова війна також його не оминула, і костел знову зазнав руйнації.У 1954 році, за рішенням ради міністрів УРСР, храм знесли, і згодом, у 1959 році на його місті відкрили універмаг( зараз ЦУМ). Частину реліквій з храму було вивезено до Польщі, частина збережена у Середній церкві Тернополя, що знаходиться за тією ж адресою. У 2017 році, навпроти універмагу, було встановлено бронзовий макет Парафіяльного костелу.
Костел єзуїтів
Ще одна історична споруда Тернополя, яка проіснувала до 1945 року без змін. Місце для будівництва міська громада продала єзуїтам за дуже малу ціну, на той час всього за 100 золотих ринських. Костел спорудили у 1901 році, за проектом Діонісія Кшичковського. Щодо зовнішнього вигляду, то споруда за стилем була побудована у неоромантинському стилі і мала при собі невелику дзвіницю. Внутрішній інтер’єр був виконаний у романсько-бароковому стилі.
Із цікавих реліквій, які містились у храмі були: статуя Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, яку привезли із Франції; копія роботи фламандського живописця, Пітера Рубенса – статуя святого Ігна, подарований домініканами вівтар святого Хреста та орган, який привезли із-за кордону. Воєні дії завдали згубного впливу і цій архітектурній пам’ятці, під час Першої Світової війни костел закрили, через звинувачені у переховування ченцями в’язнів, а 1944 року храм наполовину знищили.
Через примусову депортація польського населення, частину пам’яток було вивезено до Польщі, приміщення опустіло. Згодом його використовували як швейну фабрику, а зараз там діє магазин “Галія”.
