Уявіть собі знамените на значній частині європейського континенту містечко з населенням в 7 тис. осіб, економіка якого переважно тримається на туристичній сфері і згадування про релігійну приналежність якого викликає бурю емоцій, дискусій та суперечок. Це містечко – це Почаїв, що на Тернопільщині і якщо відкинути в сторону те, що це центр поширення «російського світу» в Україні, рупор московської пропаганди, епіцентр Російської православної церкви, то можна дослідити архітектуру цього населеного пункту. Можливо ви там були і тому буде простіше згадати визначні будівлі та споруди цього містечка. Детальніше про це розповість видання ternopil-future.com.ua.
Почаїв: їхати чи ні
Як повідомляє видання castles.com та дослідник О. Опанащук. Почаїв – це містечко у волинській частині Тернопільської області, а саме в Кременецькому районі. Тут історична та живописна місцевість, яка вкрита пагорбами Кременецьких гір, тут буяє волинська природа, помірний клімат та присутня архітектура минулих століть. Але це мабуть єдине, що створює бажання приїхати сюди, адже Почаїв – це парафія Російської православної церкви. Тут панують невігластво та істерія. А тому їхати сюди слід тільки за умови, що все інше в світі ви побачили і залишилась лише архітектура Почаєва.
Така тенденційність в політиці церкви до всього українського була й раніше. Зокрема, на початку ХХ ст. газета «Почаевский листок» активно просувала позиції російського царизму. У «Волынских епархиальных ведомостях», які спочатку були в Почаєві, а потім переїхали в Житомир теж боронився російський царизм. Лавра була осередком чорносотенства, а тому опозиційні видання порівнювали почаївських монахів з дикими звірами, які прагнуть крові, а їх проповіді «просякнуті злобою та ненавистю до своїх ворогів, яких у монахів не має бути». А член «Союза руського народа» ієромонах Іліодор, який брав активну участь у виданні чорносотенних «Почаївського Листка», «Віча» та інших монархічних видань, здійснював занадто різку агітацію проти представників національних меншин, підштовхуючи населення до національної нетерпимості та єврейських погромів. При цьому вказувалося, що «таких Іліодорів, у рясах і без ряс, багато на Русі».
А тому бачимо, що Почаїв і 100 років назад був центром російського православ’я.
Перші згадки про лавру
Розглянемо все ж не людей, а будівлі. В Почаєві є монастир та ікона Почаївської богоматері. Поряд з Софією Київською – це головна святися України. От тільки вона в російських руках. Окупована так би мовити. Сам Почаїв знаходиться близько, а саме за 25 км від районного центру і з тераси лаври навіть видно дзвіницю Підкамінського монастиря або як його ще називають Монастир походження дерева Хреста Господнього.
Але не будемо відволікатися і зосередимося на Почаєві. Сама лавра відома з 15, а за іншими даними 13 ст. Літописи згадують про монахів, які з’явилися тут після вторгнення Батия і спалення Києва в 1240 р. Спочатку монастир виник в печера в товщі гір, далі було зведено дерев’яну церкву Успіння на терасі північного схилу пагорба. Саме в цей час монахам з’явився образ Богоматері у вигляді вогняного стовпа над Почаївською горою. За свідченнями монахів на одній із скель навіть з’явився вогняний відбиток її ноги.
Почаївський монастир
Будівництво самого монастиря заслуговує на окреме дослідження, а тому тут звернемо увагу лише на його основні риси. Його почали зводити з 16 ст. В цей час власниця цих земель на прізвище Гойська, а в дівоцтві Козинська вклала в будівництво Почаївської церкви та приміщення для монахів власні значні кошти. Ці гроші були зафіксовані в кременецьких земських книгах. Ця інвестиція говорячи сучасною мовою була дуже вчасною, адже завдяки їй будівництво пішло швидкими темпами і було швидко завершено. Крім, грошей пані Гойська подарувала монахам так звану «чудотворну» ікону Богоматері в 1597 р.
До монастиря входила значна кількість кам’яних та дерев’яних будівель, серед яких вежі та стіни. Незважаючи на їх стан монастирю вдалося витримувати численні облоги. Існує навіть така легенда, що в влітку 1675 р. відбувалася так звана «Збаражська війна» з турками. І в цей час татари під керівництвом хана Нурредина пройшовши Вишнівець атакували Почаївський монастир. Споруда була оточена з трьох сторін. Монастирська огорода та кам’яні будівлі монастиря була слабким захистом, а тому Ігумен Йосип Добромирський переконав усім монахів та звичайних людей, які ховалися тут почати молитися Бородиці та Іову. Люди кинулися до образу Богоматері та раки з мощами святого і почали стійко молитися, хоча й ворог був за стінами.
Чудо сталося 23 липня. В цей день татари готувалися йти на штурм і радилися, як це краще зробити. Оборонці далі читали молитви. І тут в небі з’явився образ Богоматері та Іова, що тривали оголенні мечі. Татари почали стріляти в примар, але стріли повертались назад і ранили та вбивали стріляючих. Ворог здивувався. Почалася втеча. Люди кидалися один на одного намагаючись чимдуж втекти. Захисники зробили вчасну вилазку і захопили багатьох нападників полон. Пізніше полоненні прийняли християнство і залишилися жити в монастирі.
Лавра
Успенський собор Лаври збудовано в 1771-1783 рр. Архітектор Готфрид Гофман. Керував роботами Петро Палейовиський. Архітектору дали завдання побудувати так, щоб «гроші даремно не тринькались і зайве не вигадувалось». За це монастир мав виплачувати йому 864 злотих. Як би там не було, але Готфрид Гофман майстерно використав особливості місцевості.
Монастир має 13 дзвонів, 2 годинникові. Колись дзвін було чути за 30 км, тепер на 10. Найбільший дзвін 11,5 тонн.
В храмі хороша акустика. Ікони стародавні. Деякі 1646 р. Оклади ікони золоті та інструктовані діамантами та рубінами.
В одній з печер Лаври знаходяться мощі монаха Іова.
Стіни собору було розмальовано в 1876 р. майстрами з лаври і реконструйовано в 1980 р.
Троїцький собор
Цей храм було зведено в 1910-1913 рр. перед першою світовою війною. Проект архітектора Щусєва О., він же зводив мавзолей Леніна в Москві. Південне мозаїчне панно проектував М. Реріх, західне Щусєв О. Стіни прикрашені силікатним розписом
Інші будівлі
Також до архітектури Лаври слід віднести келії 1771-1780 рр., будинок архієрея 1825 р, дзвіницю 1861-1871 рр. та надбрамний корпус 1835 р.
Келії будувались з цегли Г. Гофманом та К. Кульчицьким. Це звичайні прямокутні корпуси, що з’єднані між собою та Успенським собором. Один корпус 3-х поверховий, а інші 2-х.
Будинок архієрея побудований в стилі класицизм. Він прямокутний, 3-х поверховий, а з південного боку 4-х поверховий. Так зроблено, бо він розміщений на пагорбі.
Дзвіниця побудована з цегли. Має 5 ярусів, красивий декор. Висота 65 метрів.
Надбрамний корпус побудовано в стилі класицизму. Матеріал – цегла. Нараховує 2 поверхи. Фасад це чотириколонний портик.
Також в Почаєві є церква Всіх святих 1773-1775 рр., що побудована в стилі бароко та Покровська церква 1643 р., яка зазнала перебудови в 1746 р.
Отже, Почаївський архітектурний ансамбль вартий того, щоб його побачити. Існує лише “небезпека” зі сторони його мешканців. А тому вирішувати вам їхати чи ін.
