Вівторок, 18 Червня, 2024

Мурали як меседж Тернополя

Мурали – голос міста, якому є що сказати. Емоційний, актуальний, наповнений змістом і кольором… Голос, який привертає увагу, посилає важливі меседжі та спонукає думати, діяти, відчувати. Врізається в пам’ять фарбами, цитатами і внутрішньо змінює тебе.

Стіни будинків, арки й паркани Тернополя стали полотнами для вуличних художників, а вулиці – своєрідною мистецькою галереєю просто неба. Про її найяскравіші експонати – на сайті ternopil-future.

Розстріляний український муралізм

Із іспанської muro означає «стіна». Саме від нього походять слова muralismo – «настінний живопис», та mural – «настінне зображення, фреска».

За однією з версій культурологів, мурали – нащадки старовинних єгипетських, ацтекських, шумерських барельєфів і горельєфів. За їхнім твердженням, саме шедеври Рафаеля і Тиціана є першими стінописами.

Першими ж українськими муралами сміливо можна вважати розпис українських хат. У них закладено концепцію світогляду українців.

Коріння муралізму, наголошують вчені, варто шукати в Мексиці й Україні.

За першість досі змагається дві школи монументального живопису, що виникли майже одночасно на початку ХХ століття. Просто доля їхніх творців – кардинально різна.

Мексика. Революційні подій 1910-1920-их. Через нестачу матеріалів для політично-агітаційних плакатів для своєї соціальної творчості тамтешні митці використовували стіни будинків. 

Мексиканський живописець Дієго Рівера спільно з Давидом Альфаро Сік’єросом та Хосе Клементе Ороско заснували «Синдикат технічних працівників, художників і скульпторів». За мету постановили собі створення мистецтва для народу. Воно мало говорити мовою, зрозумілою всім. На початку 30-х через протиріччя з владою мексиканські муралісти емігрували й продовжили працювати здебільшого в США. Бум муралізму накрив Нью-Йорк, Сан-Франциско, Лос-Анджелес.

Паралельно школа монументального живопису виникає й в Україні. В 1919-му художник Михайло Бойчук та 200 його учнів розписують чотириповерхові приміщення Луцьких казарм у Києві на вул. Дегтярівська, а відтак – Харківський оперний театр, Одеський санаторій. Та у 1937-му за внесення національних та християнських мотивів у фрески Бойчука арештували та  розстріляли. Всі стінописи знищили. 

Мурали-мозаїки радянського періоду

Мозаїчні панно Тернополя радянського періоду – це буденність у мистецтві і мистецтво в буденності. Творили їх здебільшого з камінців штучного походження – смальти. Виготовляли –  на склозаводах Києва та Лисичанська.

Перші «полотна» зі смальти з’явилися ще у 1960-х. Чимало з них канули в Лету.  

У 1970-х на фасаді Палацу спорту, що на бульварі Данила Галицького, тернопільський живописець-монументаліст Дмитро Шейнога створив найбільшу мозаїку в місті – багатофігурну рельєфну композицію «Золотий вересень». Найімовірніше, полотно присвячене ювілею Жовтневої революції. На ньому «визволителів» зустрічають хлібом-сіллю.

На стіні палацу спорту «Текстильник», що на вул. Текстильна, 18, – мозаїчний цикл, який об’єднує теми спорту, науки, сільського господарства, будівництва, текстильного виробництва та материнства. Автори – київські художники-монументалісти. 

Мозаїка почала обсипатися, тому на її місці власники будівлі мають намір встановити мурали зі зображенням відомих спортсменів Тернопільщини. Зокрема, Олени Підгрушної, Дмитра Підручного. Вони мають надихати дітей показувати високі результати в спорті.

Вабить подорожніх рельєфна мозаїка на зупинці «Ватра», що на вул. Микулинецька. Авторка – київська монументалістка Похальчук.

Чотири рельєфні панно, присвячені темі навчання, добре збереглися на фасаді Тернопільської ЗОШ №24, що на вул. Живова, 30.

Невеличка мозаїка на фасаді Тернопільської дитячої художньої школи ім. М.Бойчука, що на вул. Братів Бойчуків, 3а, інтригує.

Мозаїка на фасаді Тернопільської загальноосвітньої школи №22 в стилі радянської епохи. Сюжет – спорт, наука, охорона природи. Ймовірні автори – тернополяни Дмитро Шейнога або Михайло Харинович, Роман Гермак.

Приблизно в 2017-му найбільш пошкоджену частину панно було замінено малюнком «україночки» на металопластику.

Мозаїка авторства Петра Шпорчука та Дмитра Вонсіка прикрашає будинок побуту «Роксолана» (колишня «Пенза»). На ній зображено атрибути побуту.

Патріотичні мурали

Події, що змінюють суспільство, люди, які творять історію країни… Мурали стали своєрідними літописцями історії та ставлення суспільства до подій, які відбуваються. Вулиці Тернополя наповнені патріотичними стінописами.

Найвідоміший із них – в арці, що на вул. Валова. Присвячений Героям Майдану. Створений у 2014-му. Серед диму палаючих шин і полум’я – Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. Ось тільки Кобзар у вигляді мітингувальника зі щитом, Квітка Ломикамінь – медик, а Каменяр –  журналіст. Авторка стінопису – художниця Тетяна Крамар.

На тій же вулиці мисткиня спільно з колегами зобразила ще й студента на барикадах.

Стіну на вул. Бродівська від червня 2022-го прикрашає мурал «Азовсталь». Його автори – художники Тарас Курчаба й Дмитро Фігурак. Стінопис створено на підтримку військових, зокрема «Азову».

Напис «Україна» й картини Марії Приймаченко в травні 2022-го розквітли на одній зі стін, що на подвір’ї Тернопільського ліцею №21 – спеціалізована мистецька школа ім. Ігоря Герети. Творіння йменували «Мурал єднання», адже містить спогади дітей з Мелітополя, Харкова, Києва, Маріуполя та багатьох інших міст непереможної країни.

Стінопис з’явився у рамках мистецького проєкту «БлагоДія». Намалювали його учні експериментального освітнього закладу спільно з наставниками. Ескізи розробив художник Тарас Курчаба.

Мурал при вході у дворик Тернопільського історико-меморіального музею політичних в’язнів, що на вул. Коперника, 1, створено на замовлення одного з управлінь міської ради.

Тернополянка Наталія Фугель вершила його спільно з митцями-однодумцями. На малюнку  квітне калина поруч Тернопільського замку й фонтана «Сльози Гронського». Довершує картину цитата Михайла Грушевського: «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою».

На паркані, що в дворі на бульварі Т. Шевченка, 11, в 2014-му невідомий вуличний митець намалював композицію «Бойовий гопак». 11 козаків зі зброєю в руках заворожують гармонійністю танцю.

Філософські мурали

«Прийшов, побачив, створив» – так звучить творчий девіз вуличного художника з Харкова Гамлета Зіньківського. Його творіннями прикрашено одразу кілька об’єктів Файного. 

Приміром, вітряками й філософським закликом  «Вперед, Дон Кіхот, вітряки вже чекають на тебе!» митець оживив неробочий кіоск на бульварі Тараса Шевченка.

А сумками й написом «Щоб повернутися треба спочатку поїхати» – одну зі стін арки на вул. Грушевського, 23.

На іншій – примостив зображення гаражів із філософським: «Заспокійлива тиша Залізного Міста».

Чоловіка, котрий сидить на лавочці, художник зобразив в італійському дворику «Бункермузу». Картину вінчає філософське  «Очікування життя».

Побачити роботи Гамлета можна і біля колишнього легендарного арт-бару «Коза», що на бульварі Тараса Шевченка та під аркою по вул. Руська. На одній зображено руку, що завершує писати фразу  «Я – тільки слова».

На іншій – стільці й напис «Нашу розмову продовжують предмети».

А в жовтні 2015-го в арці на вул. Валова з’явилася перша в Україні  стіна міжнародного інтерактивного мистецького проєкту «Before I Die». До її створення долучилися студенти місцевих вишів. На ній тернополяни залишають написи про справи, які повинні встигнути зробити перш, ніж відійти у вічність.

Як звучить «Мелодія ідей» точно знають вуличні художники Юлія Вереста, Уляна Синеруб та Альона Макух. Трансформаторну будку в дворі на вул. Замкова вони перетворили в мистецький шедевр, що надихає творити.

Літературно-просвітницькі мурали

Справжнісіньку мистецьку галерею нагадує дворик Міської центральної бібліотеки, що на вулиці Руська, 31. На стінах зображені вулиці, скульптури, полиці з книгами й цитати місцевих письменників. 

Творили стінописи в 2016-му студенти відділення дизайну Кооперативного торговельно-економічного коледжу і Вищого професійного училища технологій та дизайну. Ідея належить тодішній очільниці «Тернопільської міської централізованої бібліотечної системи» Світлані Козелко.

Патріотичні рядки із вірша Вікторії Невідомської можна прочитати на стіні поблизу Катедрального собору.

На території спортивного майданчика Української гімназії ім. І. Франка, що на вул. Коперника, Маленький принц спільно з трояндою та лисом сидять на астероїді та замріяно дивляться на планети Сонячної Системи. «Знайди свою планету» – закликає філософсько-літературний мурал, створений у 2017-му випускниками гімназії Андрієм Буняком, Василем Дибою та Анастасією Камінською.

Сюжет з всесвітньо відомого твору Антуана де Сент-Екзюпері спонукає кожного шукати себе й вдосконалюватися.

Справжнісіньке «Казкове місто» розкинулося у дворах вул.Старий Ринок.

Казка «Ріпка» в 2014-му ожила на вул. Лучаківського, 14. На муралі –  кішка, схопившись за Жучку, Жучка – за внучку, внучка – за бабцю, бабця – за дідуся тягнуть ріпку, а витягнути ніяк не можуть. Підбігла мишка й ось-ось вхопиться за кішку… Корова зацікавлено спостерігає за отим казковим дійством. 

Креативили над стінописом художники «Just Art».

А на площі Героїв Євромадану, 4, в дворі тернопільського «Центру науки» , «мешкають» Альберт Ейнштейн, Микола Тесла, Іван Пулюй та космонавт з гітарою. Стінописи з’явилися в рамках Фестивалю вуличного мистецтва.

Мурали, яких уже немає

До 2019-го стіну на вул. Б. Хмельницького, 43 прикрашав портрет лідера гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка та рядок із його пісні «Життя красиве, коли кольорове». Створено мурал було в серпні 2016-го силами ГО «Молодіжне об’єднання «Файне місто», художників мистецького проєкту «Just art» та меценатів. Задум отримав назву «Стіна щасливих людей».

Комфорт, на жаль, переміг мистецтво. У зв’язку з утепленням фасаду будинку, стінопис  довелося знищити.

Аналогічна доля в 2021-му спіткала і мурал зі зображенням митрополита Андрея Шептицького на вул. Брюкнера, 27. Створено його також було в 2016-му в рамках фестивалю «АрТерВізія» художниками з одеської команди «М-97 project». 

Предстоятель УГКЦ зображений на фоні блакитного неба. Унизу – його слова, сказані в 1904-му: «Наш прапор – це прапор любові. Ніколи не входить у союз із прапором якої-небудь ненависті».

Зникла й сюрреалістична жінка зі стіни будинку, що на вул. Чумацька, 7. Створено її було в в рамках фестивалю вуличного мистецтва «АрТЕРвізія».

А на стіні, до якої ведуть сходи центральної алеї гідропарку «Сопільче», ще в 2014-му хвилі розсікав корвет «Тернопіль». Поруч – прапор Військово-морських сил України. Стінопис створили місцеві активісти спільно з художниками мистецького проєкту «Just art» в рамках Всеукраїнського проєкту «Українська молодь – українському флоту». Ескіз розробив Олександр Шура. 

З часом мурал замінили світлинами.

Фото з «20 хвилин» та відкритих джерел.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.