Понеділок, 17 Червня, 2024

Старий ринок Тернополя

Тернопіль цікавий своїм замком, кафедрою, різноманітними старими будинками, храмами, історичним минулим. Але за всіма переліченими будівлями та спорудами зовсім непомітним залишився тернопільський старий ринок – місце, де буяла економічна активність міста протягом сотень років, місця, яке було центром Тернополя, місця, яке створило Тернопіль саме таким, яким він є сьогодні. А тому детальніше про старий ринок Тернополя розповість видання ternopil-future.com.ua.

Фото з сайту te.20minut.

Початок ринку

Як повідомляють історики міста Я. Гулько, Л. Бойцун та І. Дуда, поряд з появою та розвитком міста, його замку, тут розвивався і міський ринок. Ні, ні – мова не про базар, що на Оболоня по колишній вулиці Живова. Це про старий ринок Тернополя, що сформувався між ставом, вулицею Замковою та сучасною вулицею Руською. Початок йому було покладено біля замку. А з часом це місце перетворилось на густе сплетіння вуличок та провулків. Частина з них залишилась і сьогодні. Переважно використовується для житла. А в той час там буяла торгівля. Про це свідчать назви тих вулиць Боднарська, Залізна, Шклярна, Сукняна, Крамова, Шевська, Кравецька, а пізніше з’явилися провулки Великий, Малий, Ламаний.

Фото з сайту te.20minut.

Що знаходилось поряд ринку

Територія ринку включала також парафіяльний костел, який тоді називався костел-фара. Фара або фарний костел – старосвітське означення міського парафіяльного костелу, свідчення середньовічної традиції. Іншими словами фара з польської означає парафія. Пізніше цей костел перебудували в шпиталь, але назва вулиці залишилась – Старофарна. До ринку також прилягав інший костел або фара – святого Івана Хрестителя, який був зруйнований під час одного з татарських набігів. Також біля ставу знаходилась міська різня (місце для забою худоби). Нову було відкрито лише на початку ХХ ст. на Оболоні.

В центрі ринку стояв магістрат – міське самоуправління міста. Навколо нього стояли ряди з різноманітними товарами. Також тут знаходилась найстаріша міська аптека. Пізніше її обладнання перенесено в аптеку № 1 на вул. Руській. А також тут була корчма, громадська криниця з резервуаром для гасіння пожежі. Поряд з ринком на вулиці Львівській (сьогодні це Руська) розташовувався заїжджий двір для гостей міста.

Фото з сайту te.20minut.

Що продавали та яка була структура ринку

Тернопіль протягом багатьох років був центром продажу птиці, полотна, худоби, вапна, збіжжя, воску, шкіри, прядива, пір’я, щетини, риби, меду, патоки, питного меду. Тут існувала медоситня, яка могла виробляти медові трунки (алкогольні напої, зокрема горілку, ліки). А також продавалися вишняк, малинівка, тернівка, а отже місцеві наливки високо котувалися і могли конкурувати з закордонними винами.

Ринок мав неформальний поділ на Ринок (малось на увазі старий ринок) та малий ринок. Якщо на початках будівлі ринку не мали жодної архітектурної цінності, то з часом заможні купці побудували тут кам’яниці для продажу товарів та проживання. А отже, тут з’явились 2-х та 3-х поверхові будинки. Більшість будинків ринку належало єврейській спільноті міста.

Весь ринок ділився на 2 частини вулицею, яка могла похвалитися продажем виробів із заліза.

Найбільш дорогою була південна частина ринку. Саме там знаходились склади найзаможніших тернопільських купців. Якщо подивитися стару поштову листівку, то видно тернопільські суконниці – склади для тканин та сукна. Пізніше тут також торгували галантерейними товарами. Тривалий час існувала назва торгівля «під номерами», що мало означати, що щось можна купити крамничках з різними галантерейним дріб’язком і тканинами.

Фото з сайту te.20minut.

Якщо південна частина ринку продавала сукно, то північна могла похвалитись продажем м’яса. Їх продавали в невеличка ятках з віконцями. Покупець, який купував м’ясо міг безкоштовно отримати і кістки. Але не всі продавали з яток. Деякі їх не мали, а тому торгували на кілках (на них нанизували м’ясо) або з рук. Тобто шматочки м’яса висіли на палицях або як їх ще називали киї. Історики міста зазначають, що якість продукції контролював лікар від магістрату. Але вважаємо, що цього було недостатньо і саме тому Тернопіль з певною періодичністю переймався боротьбою з різними інфекційними хворобами.

В західній частині ринку продавали свої речі боднарі, а також вироби зі скла.

А в і північній частині на столах, які стояли в 4 ряди і були доволі довгими, за що їх ще називали стриганами, продавалось те, чим була багата тернопільська земля: городина, овочі, молочні продукти.

Продажем займались як місцеві жителі, мешканці навколишні сіл та міста, так і купці з інших країн. Існувало таке явище, як перекупки. В Галичині таких людей називали сидухи. Цей термін зберігся до початку ХХ ст.

Фото з сайту te.20minut.

Податки

В середньовічному місті за все треба було платити. Як і зараз. На період 1666 р. власник міста зобов’язав продавців платити 6 золотих з великої крамниці та 10 грошей з маленької. На цьому податкове ярмо не закінчувалося. Купці мали давати замку по 12.8 грамів шафрану, імбиру та 40 грам перцю. Різники давали три «камені» лою.

Фото з сайту te.20minut.

Ринок в 19 ст.

Пройшов час і ринок змінився. В 19 ст. тут виник павільйон з содовою водою. Поряд, на Майдані Волі, почали торгувати кіньми. А в кінці липня та на початку серпня тут щороку відбувався ярмарок святої Анни. Сюди приїздили купці з усієї Європи. Вони не лише купували, а й продавали переважно текстильну тканину, яку за дешевизну називали «тандитою». Тут також відбувалися кінські перегони. Тернопіль ставав місцем для відвідування мандрівними цирками, театрами. Тут грала «катаринка», крутилась карусель.

Ринок в ХХ та ХХІ ст.

Про ринок ще варто сказати, що після І світової війни він працював на звичному місці. Тут і далі продавали їжу, галантерею, ситець. Продавали переважно з дерев’яних будок.

На той час ринок розширився і займав сучасну територію Казимирівської площі (зараз не існує – це частина території медичного університету, вулиці Д. Січинського), Замкової, Старий ринок і готелем «Тернопіль». Зараз там зберігся велетенський прямокутник між будинками, де розташований фізкультурний диспансер. Це на сьогодні єдина будівля зі старого тернопільського ринку, яка збереглася. Колись це була аптека Фрейденталя, а тепер зараз це обласний фізкультурний диспансер. Будівля зазнала змін, але все ж це жива пам’ятка історії міста.

Напередодні битви за Тернопіль на ринку було зовсім мало людей розповідає історик міста Я. Гулько. Лише кілька селян та міщан з Гаїв та Петриків продавали ріпакову олію, сушню, буряки, моркву, гарбузове і соняшникове насіння. Він разом з товаришем купили декілька склянок диньок і весело гуляли між пустими ятками.

Після радянського «визволення» міста ринок зник. Бомби і снаряди знищили його. Адже замок та центральна частина міста були останнім плацдармом німецьких солдатів, яким командування наказало триматися до останнього, бо допомога прийде.

Радянська влада не захотіла відновлювати ринок, бо не бачила в ньому того, що бачили тернополяни. А саме демократичного духу торгівлі, конкуренції, свободи. А тому в післявоєнному плані міста тут все було забудовано кількох поверховими житловими спорудами. Генеральний план реконструкції міста розробляли спеціалісти Українського державного інституту проектування міст «Дніпроміст». Головний спеціаліст проекту за «шанобливе» ставлення до історії Тернополя навіть прагнув звання почесного громадянина міста. Але ринок перенесли на пустир площі Мистецтв, а потім на Оболонні. А вулиця Старий ринок, як згадка про славне минуле Тернополя з’явилась лише після незалежності України.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.