Понеділок, 15 Серпня, 2022

ТОП-5 палаців Тернопільщини

Палаци як люди: народжуються, розвиваються й старіють, коли занепадають чи руйнуються. Великі монументальні будівлі ховають у собі багато таємниць, легенд… Їхні стіни були свідками пишних банкетів, нещасного кохання, таємних змов…

На Тернопіллі – ціле суцвіття палаців. Про кілька з них – на сайті ternopil-future.

1. Палац Голуховських у Струсові

Розташований у Струсові, що на Теребовлянщині. Зведений в стилі класицизму наприкінці XVIII (близько 1780 року) шляхтичами Лянцкоронськими. Автор – невідомий. Хоча побутує думка, що це модний на той час зодчий Франческо Боффо, який побудував в Одесі Потьомкінські сходи і Воронцовський палац.

Оскільки Лянцкоронські не мали дітей, то після їх смерті Струсів, а заразом і палац, відійшов до графа Влодзімежа Баворовського. Той наприкінці XIX століття продав маєток своєму родичу, найменшому сину впливового політика в Австрійській імперії Агенора Ромуальда Голуховського графу Юзефові. Дочка Юзефа Голуховського Марія вийшла заміж за львівського воєводу Пйотра Дуніна-Борковського. Саме він й став останнім власником маєтку.

Палац Голуховських – двоповерховий, має два фасади. Через другий, парковий, панська бричка могла заїхати практично до покоїв. До парку від замку веде алея з каштанів і лип. Найстарша в ньому – сосна, якій понад 250 років.

На території колишнього маєтку згодом діяла Струсівська обласна комунальна загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей із захворюванням серцево-судинної системи. З часом інтернат повністю переїхав у нові приміщення. Палац стоїть пусткою.

2. Палац графині Дзембовської у Кременці

Розташований у Кременці. Зведений в неокласичному стилі з елементами класичної неоготики  у першій половині XVIII століття (за деякими даними – в другій чверті XIX) родиною Дзембовських. Архітектор – Ю. Ґофман.

Графиня Кароліна Дзембовська, оповідають, належала до вищої кременецької аристократії. Бездітну й дуже багату даму часто просили за куму. Відійшла у вічність пізньої осені 1877-го від «водянки».

Власником палацу в тому ж столітті став лідер дворян Волинської губернії граф Павло Демидов. У Кременці, щоправда, він затримався не надовго. Уже у 1903-му тодішнє міське правління купило садибу графині й відкрило Кременецьке комерційне училище. Там працювали найкращі вчителі міста. 

У 20-30 роках ХХ століття палац служив як приміщення для міської комунальної гімназії. Згодом тут діяла агрошкола, що з літами була реорганізована в сільськогосподарський технікум, а від 1988-го – загальноосвітня школа.

Палац зводився як резиденція родини. Всередині башти є залізні гвинтові сходи, котрими ступали гості графині, виходячи на оглядовий майданчик, аби помилуватися мальовничою красою краєвидів Кременця. Перед будинком буяв мальовничий парк. Його заклав знаний на той час і дуже модний ірландський садівник Діонісій Міклер. А за спорудою, на підвищенні, – цвів фруктовий сад.

3. Палац графа Бадені

Розташований у Коропці, що на Монастирищині. Зведений у стилі «Віденського Ренесансу».

Перший палац у Коропці було збудовано на початку XIX століття родиною Мисловських. Проте в 1893-му власником цих місць став маршал сейму, рідний брат «залізного» губернатора Галичини Казимира Бадені – граф Станіслав Марцін Бадені. Поблизу старого палацу він одразу ж розпочав будівництво нового. Масштабні роботи тривали від 1893-го до 1906-го.

Двоповерховий палац маршалок прикрасив трьома ризалітами й цікавим фігурним дахом. Дотепер зберігся овальний королівський (бальний) зал на першому поверсі. Поряд з ним розташовувалися каплиця, їдальня і бібліотека, а з іншого боку тягнулися житлові приміщення. На другому поверсі містилися виключно житлові кімнати. В інтер’єрі палацу приємно дивує вдале поєднання кольорової деревини для паркету та панелей на стінах.

Існує легенда про незліченні багатства Бадені. Подейкують, він хотів викласти підлогу в палаці золотими монетами. Однак, не наважився це зробити, оскільки на монетах зображені державні символи.

Для перебудови парку граф Бадені запросив уже відомого на той час галицького садівника Арнольда Рерінга – засновника Стрийського парку, що в Львові. Дотепер тут збереглися величезні старі дерева, зокрема, екзотичні, наприклад, платани. Через парк протікають дві річки: Коропець та Млинівка. Їхні протилежні береги поєднувалися за допомогою білих містків. Був у парку також ставок біля якого розміщувались оранжерея й теплиця.

У 1912-му син Станіслава Стефан Бадені успадкував маєтності Коропця і володів ними аж до 1939-го. В 1914-1920-их палац було сильно пошкоджено. У міжвоєнний період родина Бадені відновила його.  У 1944-1955-их, коли Коропець був районним центром, у палаці розташовувалися державні, партійні та інші районні органи управління. В 1959-му приміщення палацу віддали для потреб школи-інтернату.

4. Палац Вороніна у Білокриниці

Розташований у Білокриниці, що на Бучаччині. Зведений в середині ХІХ століття в англійському неоготичному стилі на місці оборонного замку XVI століття, що згорів. Одну з частин палацу поміщик Чеснівський реконструював під парадну резиденцію.

Останнім господарем маєтку був чиновник київського генерал-губернатора, таємний радник, граф Воронін. Після його смерті, згідно з заповітом графа, Білокриницький палац було передано сільськогосподарському училищу. Тепер це Кременецький лісотехнічний коледж.

У приміщенні гуртожитку коледжу діє невеликий музей історії Білокриниці, коледжу і самого палацу.

4. Палац Потоцьких у Микулинцях

Розташований у Микулинцях, що на Теребовлянщині. Збудований у стилі апмір.

Зведений у 1760-му на замовлення вдови великого коронного гетьмана Речі Посполитої Юзефа Потоцького Людвіги, котра викупила тоді містечко Микулинці у родини Любомирських. У доволі занедбаному Микулинецькому замку Людвіга жити не захотіла, тому наказала побудувати неподалік новий палац і закласти парк.

Згодом маєток Потоцька подарувала своєму братові – грандмерові Галичини графу Мнішеку. У 1815-му маєток купив австрійський барон Петро Конопка. На основі місцевих сірководневих джерел він мріяв створити бальнеологічний курорт. Його син, барон Ян Конопка, у 1820-1830 роках перебудував головний корпус палацу в стилі пізнього ампіру. У замку він заснував суконну фабрику, яка швидко збанкрутувала. Поряд з сірководневими джерелами власник містечка створив грязелікарню, яка також не витримала конкуренції з боку європейських курортів і Трускавця. В 1914-му її закрили.

Згодом палац став власністю племінника Яна Конопки – Казимира, а відтак дочки Юзефи. Саме графиня Юзефа, дружина графа Мечислава Рея, була останньою власницею містечка. Її донька Марія займалася утриманням безкоштовного шпиталю при Троїцькому костелі. Якось вона закохалася у заможного чоловіка, який не мав однієї ноги. Графиня Юзефа не дозволила їм одружитися і Марія отруїлася. Подейкують, її привид досі блукає палацом.

У 1918-1920-их палац пограбували. Зникли архів, бібліотека, меблі, твори мистецтва, цінності. Згоріло ліве крило палацу, в якому містилися службові приміщення. Графині Юзефі Рей рештками меблів вдалося відновити та умеблювати лише декілька кімнат. У палаці вона прожила аж до своєї смерті в 1938 році.

Палац стоїть у центрі парку. В парку збереглися три двохсотлітні ясені. Палац і старі флігелі утворюють широкий двір-курдонер. Від головного фасаду палацу кленова алея веде до Троїцького собору. Посеред алеї є колодязь, оточений п’ятьма віковічними кленами. Колись палац мав розкішні парадні зали з ампірними розписами на стелі. Тепер розписів немає. Стіни поштукатурили і пофарбували. Парк спускається крутими схилами до річки, а ліворуч до нього прилягають руїни Микулинецького замку. З півночі перед палацом розташоване велике подвір’я з брамою, квітниками, газонами та декоративними деревами.

Від радянських часів у палаці міститься Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня.

Фото з відкритих джерел.

Latest Posts

.