Життя пересічної людини, можливо й ваше, не просто йде, воно прямо таки летить. Все як у відомому творі Ліни Костенко: «Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу». Ось і ми за своїми буденними справами зовсім не помічаємо краси, яка навколо нас. А її на Тернопільщині достатньо. Зокрема, важливими є результати роботи відомого польського архітектора професора Львівської політехніки Яна Саса-Зубжицького (1860-1935). Детальніше про його творчість на тернопільській землі розповість видання ternopil-future.com.ua.
Ян Сас-Зубжицький
Як розповідає видання lwow.pl.ua, Ян народився в містечку Товсте, що на Чортківщині в 1860 р. Батько народний вчитель Марцелій Зубжицький, учасник Січневого повстання, а матір Вікторія Гертруда, уроджена Зубжицька, з далекої гілки роду. Він був одним із їхніх шести дітей. Його дядьком був священик-канонік Роман Сас-Зубжицький (помер у 1866 р. у Снятині від холери), декан, ректор духовної семінарії у Львові.
Навчався в Станіславові (Івано-Франківськ) в різних навчальних закладах. Далі, з 1878 року він вступає на будівельний факультет Львівської політехніки. У 1884–1886 роках був асистентом професора Юліана Захаревича на будівельній кафедрі Львівської політехніки. Під час навчання був членом Політехнічного товариства цього закладу. Першим архітектурним проектом, реалізованим у 1885 році, був пансіон у Риманова , т.зв. Дім під Богородицею.
У 1885 р. став власником диплому інженера будівництва. Працював до 1886 р. в політехніці, а далі виїхав до Кракова. У 1895 році на підставі абілітаційної роботи «Розвиток готики в Польщі з точки зору будівництва та естетики» був призначений доцентом архітектурного факультету Львівської політехніки. Тривалий час працював в журналі «Architekt», навіть очолював в 1905-1907 рр. це видання. Паралельно працював інспектором міського будівництва в Кракові. У 1902 р. на підставі дисертації отримав звання доктора технічних наук у Львівській політехніці. З 1912 р. стає професором кафедри архітектури та естетики, а тому переїхав до Львова на постійне життя. Викладає у Львівському вузі. 1916 році був співзасновником Товариства охорони пам’яток мистецтва і культури у Львові та його першим президентом. Помер в 1935 р. Похований на Личаківському цвинтарі. Залишив після себе 45 побудованих храмів. Ще 15 перебудував. Загалом реалізував близько 120 світських та релігійних проектів.
Реалізовані проекти на Тернопільщині
Відзначимо деякі із збудованих творів архітектора. Це Костел святого Станіслава в Козовій (1912 р.), Костел святого Станіслава в Чорткові (1910 р.), Костел воздвиження Святого Хреста в селі Хмелиськах Підволочиського району Тернопільщини (1930 р.), церква Архистратига Михаїла в містечку Товсте та Костел Святої Трійці в Товстому, тобто на малій Батьківщині (1912)
Церква св. Богородиці, Святої Вервиці та св. Станіслава у Чорткові
Костел святого Станіслава (у народі – домініканці) отримав право на будівництво в Чорткові в далекому 1610 р. Саме в цьому році власник міста видає домініканцям дозвіл на право будівництва храму отримавши взамін можливість бути похованим в крипті цього храму. З тієї уривчастої інформації, що є в наявності, стає зрозумілим, що основне будівництво храму почалося в 1728-1731 рр. Будувала сім’я Потоцьких: Стефан та Йоахім. Для будівництва використали матеріал із замку, що в Шманьківцях. Далі епопея будівництва тривала далі. Адже в 1818 р. костел розмалювали. А в 1908 р. розібрали! Причина для розбирання була прозаїчна. Він просто не вміщав всіх прихожан. А на місці, а точніше на місці мурів та частини старого храму Ян Сас-Зубжицький спроектував та звів новий храм в стилі стилі надвіслянської готики, який прикрашали скульптури святих, які виготовили майстри Чеслав Стовп та Діаман Станкевич. В 1910 р. храм було завершено. Але вже 1946 р. його на тривалий час закрила радянська влада. Так творчість Яна Саса-Зубжицького простояла майже 45 років без використання.
Церква Архистратига Михаїла в Товстому
Ще один шедевр Яна Саса-Зубжицького знаходиться в Тлусте (Товсте), також у Чортковському регіоні. Розкішна греко-католицька церква св. вул. Михаїла Архангела прославився своєю дуже цікавою архітектурою як своєрідною гримучою сумішшю візантійського та готичного стилів. Проектуючи цей костел, Ян Сас-Зубжицький зробив велику роботу, адже Тлусте – його рідне місто. Ця церква стоїть у центрі села, тому її неможливо оминути. Численні туристи, які приїжджають помилуватися руїнами Червоногорода чи Джуринським водоспадом, обов’язково зупиняються біля цієї церкви. Будівництво храму тривало досить довго – з 1912 по 1939 роки. Спочатку цьому завадила Перша світова війна, а потім міжвоєнна криза.
Костел Святої Трійці
У цьому місті архітектор створив проект церкви св. Пресвятої Трійці (також з 1912 р.). На жаль, він зберігся до наших днів у перебудованому вигляді, оскільки комуністи знищили його окрасу – височенну готичну вежу. За радянських часів у храмі працював пологовий будинок і будинок культури. Після повернення храму вірним храм змінив патрона на св. Анна.
Ружанівка
Мало хто усвідомлює, що за кілька кілометрів від Тлусте, у селі Ружанівка, ми маємо ще один шедевр Яна Сас-Зубжицького, який несправедливо забутий через віддаленість від туристичних маршрутів. Саме тут побудовано ще один призабутий шедевр Яна Сас-Зубжицького, а саме Церква с вул. Петра і Павла.
Цей храм збудований у 1930 році. У деяких джерелах її будівництво датується 1932-1933 роками, але церква має дату 1930 року. Згідно з повідомленнями, у церемонії закладення першого каменя взяли участь 12 священиків, що викликає сумніви. Це була просто каплиця, яку обслуговував священик із Тлуста, і вона належала до парафії цього міста. Тому 12 священиків – це трохи перебільшення, але все можливо.
Як і більшість католицьких споруд на Тернопільщині, ця каплиця була закрита комуністами, ймовірно, у 1944-1945 роках. Точних даних немає. Потім його використовували як склад добрив і хімікатів. Як розповів мешканець Рожанівки Петро Олійник, який добровільно опікується храмом, незважаючи на постійне провітрювання, специфічний запах хімікатів залишився.
У 1990 році церкву передали місцевим греко-католикам. Його відремонтували, і на даху з’явилося щось на зразок башточки чи купола, характерного для цього обряду. 8 листопада 1990 року священик греко-католицької церкви отець Йосип Смішко відслужив там першу службу.
Для досить великої кількості віруючих храм виявився замалим, тому в 1997 році була побудована нова церква св. Євхаристії, яка була завершена у 2005 р. Каплицю передали католикам. За словами Петра Олійника, спочатку нею опікувалися домініканці з Чорткова. Богослужіння тут відбувалися чотири рази на рік: на Різдво, на Великдень, на свято Петра і Павла та 1 листопада. Сьогодні каплицею опікується о. Марек Гулік із Заліщиків. На ці чотири служби приходить близько тридцяти вірних. Храм відкритий щодня, щоб будь-який перехожий міг зайти і помолитися.
Отже, маємо ще одного видатного земляка ім’я якого та твори якого несправедливо призабуті. А він створив та реалізував проекти, які й зараз прикрашають Тернопільщину, привертають увагу сотень туристів та дають нам можливість гордитися рідною землею, жити та прикрашати її й далі.
