Вівторок, 19 Березня, 2024

Мистецька Тернопільщина: навіщо волонтери відновлюють будинок братів Гжицьких?

Дім видатних українців відновлюють у Теребовлянському районі. Це не перше перетворення історичних пам’яток у мистецьку резиденцію. Активісти обіцяють, що й не останнє, пише “ternopil-future.com.ua“.

У Теребовлянському районі, в селі Острівець, розташована садиба братів Гжицьких. Вони народилися у сім’ї вчителя і жили в цьому будинку наприкінці ХІХ століття. В Острівецькій загальноосвітній школі є кімната-музей, а біля хати встановлено меморіальну дошку.

Орден №32

Володимир Гжицький – український письменник, поет, драматург, перекладач, публіцист, член Спілки селянських письменників «Плуг». Його навчання в українській гімназії міста Тернопіль перервала Перша Світова війна. Володимир пішов на фронт у складі Української Галицької армії.

Після закінчення Тернопільської української гімназії у 1917 році, переїхав до Харкова. Довелося заробляти на хліб робітником у різних людей. Вступив до Спілки селянських письменників «Плуг», організації «Західна Україна». Видав драматичні твори для дітей «Вибух», «По зорі», пізніше поетичну збірку «Трембітні тони».

Володимир Гжицький приєднався до експедиції Олександра Довженка. Митці поїхали на Алтай, щоб зрозуміти життя мешканців тієї місцевості. Все вивчали у кіно-письменницькому стилі.

У 38 років його заарештували в Харкові, направили відбувати покарання у північних таборах. Володимир Зенонович став жертвою радянського режиму. Причина у творчості, та тоді йому нічого не пояснили. У документації вказали підозру в приналежності до тероризму та Української військової організації. Письменник не боявся виявляти особисту думку щодо всього, що відбувається в державі. Володимир Гжицький висвітлював тему колективізації. У романі «Чорне озеро» описав власні факти з біографії про походження з Тернопільщини, участь в Українській Галицькій Армії тощо. Цей твір став magnum opus письменника – роботою, де його талант розкрився найповніше.

До рідної країни Володимир Гжицький повернувся у 61 рік. У «Ніч і день» письменник описав все, що відбувалося з ним у сталінських таборах. Головний герой твору загублений, він шукає захисту. Володимир розповів про цинічність і злочини, про жертв і про жагу до життя.

Серед інших творів: автобіографія «Слово честі», збірка «Любов до осені», історичні романи «Кармелюк», «Опришки», оповідання «Лось», повість «Муца», роман «Захар Вовгура», «У світ широкий».

До кінця життя Володимир Гжицький займався творчістю, а також був перекладачем закордонних письменників і серболужицьких народних пісень.

Визначне ім’я для ветеринарної біохімії

Степан Гжицький – вчений-ветеринар, започаткував ветеринарну біохімію в Україні. Член Української академії сільськогосподарських наук і почесний член Об’єднання українських лікарів США і Канади. Степан Гжицький навчався у сусідньому селі Довге та в гімназії у Тернополі. Після закінчення Українського таємного університету залишився жити і працювати у Львові. Степан Зенонович займався і наукою: досліджував біохімічні процеси, вивчав процеси обміну речовин у різних тварин. Вчений з’ясував роль рубця у загальному метаболізмі.

У наукових працях вивчив правила вирощування, годування, утримання тварин заради вищої продуктивності ветеринарного процесу. Степан Зенонович разом зі своїми студентами описав симбіоз жуйних тварин з мікроорганізмами у передшлунках. Також провели дослідження пов’язане із сечовиною в годівлі, описали проникнення в кров різних речовин, наприклад, хлориду, цукрів, вітамінів групи В, амінокислот, білків, карбонатів, фосфатів. Врешті-решт зробили висновок – хімічний склад середовища дозволяє засвоюватися корму в необхідній кількості.

Національна академія аграрних наук України заснувала премію імені Степана Гжицького. Нагороду присуджують науковцям, які вивчають ветеринарні, біологічні та природничі науки. Схожу премію започаткували у Західному науковому центрі Національної академії наук України.

Будинок пам’ятає братів

Оксана Метик працює бібліотекаркою в Острівецькій публічно-шкільній бібліотеці. Коментує, нещодавно прочитала роботу Володимира Гжицького, де він згадував рідний дім на Тернопільщині.

Наталка Михно, директорка Централізованої системи публічно-шкільних бібліотек теребовлянської громади, розповідає, процес створення резиденції цікавим для всіх активістів. До того ж, ця справа є безумовно корисною.

Принести благо місцевій громаді

Брати прожили у хаті недовго, бо батьки переїхали. Спочатку всередині облаштували початкову школу, пізніше — невелику бібліотеку. Нині приміщення пустує і потребує ремонту. Жителі села Острівець кажуть, якщо нічого не робити, то хата розвалиться. Люди вирішили поремонтувати будинок та облаштувати мистецьку резиденцію. Мають багато ідей, тому залишається лише докласти значних фізичних і матеріальних зусиль. Коментують, у країнах Європи створення мистецьких резиденцій тепер дуже поширено. В селі треба буде багато працювати задля досягнення бажаного результату. Односельчани відремонтували Острівецьку публічно-шкільну бібліотеку і впевнені, що з будинком також впораються. Оксана Метик переконана, головне – бажання, а матеріальні речі знайдуться.

Ліліана Шурипа, громадська активістка із села Острівець, розповідає, для них важливо залишити автентичність. Однак такий тип роботи є одним із найскладніших для втілення.

Жителі села Острівець Теребовлянського району беруть участь у благодійному проєкті від фонду Відродження. Завдяки цьому отримують частину грошей для реалізації мистецької резиденції. Іншу суму збирають самостійно. Люди вже закупили необхідне обладнання.

Жителі села Острівець Теребовлянського району планують відновити садибу, де жили брати Гжицькі. Просять усіх небайдужих їм допомогти.Нагадаємо, цього року розпочали ремонт будинку українських художників Бойчуків. Всередині приміщення облаштують музей.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.