Середа, 18 Травня, 2022

«Втратив другу домівку через війну»: історія волонтера з Луганщини

Олексій Волков народився у Первомайську Луганської області. Війна вже вдруге заставила його шукати прихисток на безпечних територіях. Олексій з матір’ю знову змушені були втікати від війни. Повідомляє ternopil-future.com.ua. Його історію розповіли в Координаційному штабі підтримки оборони України.

Вдруге довелося тікати від орків

У 2014 році російські війська зайшли у рідне місто Олексія. Будинок його родини обстріляли, тому чоловік з матір’ю змушені були переїхати у місто Золоте Луганської області. Там жила бабуся Олексія. Містечко розташовувалося лише за 800 метрів від лінії фронту.

За вісім років боротьби з окупантами постійні звуки обстрілів стали частиною повсякденного життя, проте повномасштабне вторгнення росіян у мирну суверенну країну шокувало навіть їх.

Окупанти безжалісно обстрілюють домівки та мирних жителів. Такі дії росіян викликають страшну лють та ненависть, які українці передаватимуть з покоління в покоління. Олексій Волков вважає, що в такій ситуації потрібно всіма можливими способами боронити країну.

З часом українець переїхав до Харкова, де знайшов роботу. Час від часу він відвідував матір в Луганській області.

Початок війни та переїзд до Підволочиська на Тернопільщині

Напередодні воєнної агресії росії Олексій Волков якраз приїхав до мами. Вранці 24 лютого він відкрив інтернет та зрозумів, що розпочалася війна.

Чоловік залишився разом з мамою та вирішив поки не повертатися до Харкова. До 1 березня у місті Золотому було більш-менш тихо. В цей час в основному удари приходилися по Харкову.

Згодом вогонь противника перекинувся і на містечко Золоте. Майже відразу окупанти знищили електричну підстанцію, почали масово руйнувати місцеву інфраструктуру. Багато жителів Золотого втратили дах над головою.

Олексію Волкову пощастило, його знайомий виїжджав з міста та взяв чоловіка разом з мамою. На збір необхідних речей в родини було лише пів години. Людям вдалося дістатися до міста Гірського на Луганщині, де вони зупинилися у місцевій лікарні.

До 5 березня в Гірському також було тихо, а потім почали бомбити і його. Гуманітарна місія «Пролісок» допомогла людям дістатися до Дніпра. Однак, і в цьому місті Олексій з родиною не почувалися в безпеці.

Через два дні жителі Луганщини виїхали в Тернопільську область, де вони знайшли прихисток у містечку Підволочиськ. Олексій вдячний місцевим жителям за надане житло і підтримку в такий важкий час.

На думку чоловіка, зараз потрібно бути корисним будь-де, де тільки можливо. Тому, Олексій разом з друзями долучився до розвантаження та сортування продуктових наборів, що відправляються на Схід України.

Кожен день вони приїжджають до Координаційного штабу аби фасувати продукти для українців, які цього найбільше зараз потребують. Під час війни важливі зусилля кожного громадянина України для досягнення перемоги.

Одразу ж після приїзду на Тернопільщину Олексій пішов у військкомат та став на облік. Він готовий обороняти Україну зі зброєю в руках, адже потрібно захищати країну, дім та родину.

Latest Posts