Коли вживаєш назву містечка «Скала», «Скала-Подільська» чи «Скала» над Збручем, то мимоволі уявляєш собі, щось на монументальне, грандіозне, рівня Гібралтару, Мачу-Пікчу, Монте Кассіно, Карсу та інших великих фортець минулого. Але колись своїми очима бачиш маленьке, мальовниче, подільське містечко, що прокидається в ранковому осінньому тумані, що лине від річки Збруч, то розумієш, що тут творилась зовсім інша історія. Про історію архітектури Скали-Подільської розповість видання ternopil-future.com.ua.
Унікальний об’єкт Скали
Як повідомляє видання Збруч, вивчати Скалу-Подільську слід не з замку, костелу, церкви, пам’ятників, а з унікального об’єкту, що виринає нам по дорозі з Кам’янця-Подільського до Скали. Він – це палац з башточками, шпилями, шпиликами, балконами та іншими цікавими архітектурними прикрасами, які найчастіше побачиш в мультфільмах компанії Дісней. А тому мозок спочатку дивується, а далі починає аналізувати що воно таке і чому воно тут розміщено.
Виявляється, що це колишня радянська адмінбудівля, що була відремонтована, прикрашена, покрита металочерепицею, поряд викопано місце для басейну. Поруч стоїть радянська двохповерхівка, яка обшита кахельною плиткою. Сам палац стоїть в промисловій зоні Скали-Подільської і це не дивно, адже він колишня будівля заводу. За сотню метрів від палацу каменярня, а ще поряд сміттєзвалище, яке постійно димить та «радує» око красивим сизим димом.
Скала і замок
Варто сказати, що саме Скала виникла на скелях, які оточують містечко. Скелі стали перепонами для ворогів, які сотні років здійснювали набіги на цей населений пункт. Саме тому містечко й отримала назву – Скала.
Якщо ретельніше дослідити скелі біля Скали-Подільської, то можна побачити, що вони не прості. Це відкладення вапняку частини Товтрського кряжу, якому 25 млн. років. А от скелі в самій Скалі мають вік 419 млн. років. А тому ці скелі є пам’яткою геології місцевого значення.
Слов’яни почали селитися в цій місцевості з 8 ст. Польські археологи в 20-х рр. ХХ ст. розкопали тут культовий майданчик, який згідно вражав розмірами. В той же час в княжі часи про Скалу ніхто не знав. Це місце не згадується в літописах та стародавніх згадках мандрівників. А отже, люди якщо тут жили, то це було незначне поселення. Можливо це поселення було знищено ордою хана Батия в 1240 р.
А отже, Скала, як поселення постає вже в 14 ст. В той час Галицько-Волинське князівство починає занепадати, а йому на зміну приходять війська литовських князів Любарта, Гедиміна, Коріата. Після того, як литовці перемогли татар у битві на Синіх водах в 1363 р. Поділля стало литовським і тут було побудовано замок. А тому поселення згадується в 1394 р.
У 1443-му місто переходить у власність Польської Корони й одразу отримує магдебурзьке право. У 1515 року містечко стало власністю кам’янецького старости Станіславу Лянцкоронському. Місто щиро не щастило з оборонцями чи то з нападниками. Останні починаючи з 1497 року регулярно палили його. Це відбувалося в 1516, 1539, 1615 роках – татарами, у 1539-му – волохами (румунами), 1648 року – військами Б. Хмельницького, 1657-го – трансільванським князем Дьєрдем ІІ Ракоці, а наостанок (1672) – ще й яничарами султана Мехмета IV.
Чому ж так сталося, що таке унікальне місце так часто здобувалося ворогами? Справа в тому, що Лянцкоронський повністю перебудував замок. Замість традиційних фортифікаційних споруд було побудовано нові бастіонного типу. А тому в історичних хроніках досить часто фігурує як «замок Лянцкорунського».
З 1672 р. на території замку було зведено замковий палац скальським старостою генерал-майором коронного війська та дідичем Збрижа Адамом Тарло. За декілька років по тому в палац влучила блискавка і він згорів. Далі його не відбудовували. Стіни були розтягненні на каміння місцевими мешканцями. Зараз залишилась порохова вежа, кілька фрагментів мурів та залишки палацу.
Резиденція Голуховських
У 1815 р. власником Скали став маловідомий шляхтич Войцєх Ґолуховський. Він наказав збудувати собі будинок на протилежній стороні міста, поряд посадив парк. Резиденція Голуховських, які протягом ХІХ ст. стали впливовими чиновниками, міністрами, землевласниками в Австрійській імперії, постраждала під час І-світової. Ремонт зробити не вдалося. Почала Друга світова. Радянська війська підірвали її А далі розібрали на будматеріали. Залишився лише флігель з вежею, брама із сторожкою, руїни каплички-гробівця та конюшня, де зараз лікарня.
Костел
Однією з пам’яток історичного центру міста, яку вдалося зберегти від радянської влади є пізньоготичний костел Вознесіння Пресвятої Діви Марії, який було побудовано 1719 р. Костел було збудовано так, щоб в ньому можна було оборонятися від ворогів. Цей костел не став винятком, але пізніше реконструкції ці риси костелу нівелювали. Костел збудований на місці старого храму, який знищили турки в 1672 р. Будували за гроші скальського старости Валентія Мержеєвського. Частину костелу, а саме дзвіницю зі шпилем і годинником спорудили в 1900 році.
Після Другої світової війни більшовики влаштували тут комору, далі крамницю, далі електростанцію від потужних генераторів якої впали шпилі храму. Було також розібрано оборонні вежі та мур навколо будівлі. Лише в 1989 р. храм знову повернули людям. Після цього відбулася його відбудова.
Церква св. Миколая
Ще однією пам’яткою міста є мурована церква св. Миколая, який було збудовано на місці дерев’яного храму присвяченого цьому ж святому в 1720-1728 рр. Її було побудовано в 1882 р. Що цікаво протягом 1885-1910 р. парохом, священником тут був отець Олександр-Костантин Левицький. Саме за нього церкву розписали, було організовано хор, розширено читальню, яка стала філією «Просвіти». При читальні діяла крамниця, дитячі яслі та торговельне товариство «Зоря». 14 травня 1896 р. в цій церкві обвінчалися Михайло Грушевський та Марією Вояковська, яка була сестрою Олімпії, дружини священника Олександра-Костантина.
Смерть отця стала трагедією для міста. На похорон приїхали священники з 34 парафій. Поряд йшли в процесії тисячі міщан, члени родини (М. Грушевський теж), батьки міста, власник Скали А. Голуховський, представники польського «Сокола» та української «Січі».
Синагоги
Проживали в Скалі і євреї. У 1890 р. тут їх нараховувалось 3228 осіб, а це майже половина населення містечка. Далі вони почали виїжджати в інші країни, але як би там не було на початку століття тут було 8 синагог та будинків для молитв. Велика синагога була розібрана радянськими «господарниками» і на її місці було побудовано склад. Збереглася збудована на початку ХХ ст. синагога «Beth Am», але тепер тут житлова багатоповерхівка.
Сьогодні Скала-Подільська – це скоріше промислове містечко з туманними перспективами, адже значна частина пам’яток зруйнована, туристичні маршрути знаходяться не близько, абсолютна занедбаність, відсутність фінансування аж ніяк не сприяють поверненню сюди людей. Якщо ж хтось з багатіїв і готовий сюди вкладати кошти, то вони скоріш за все не скоро окупляться. Прикладу цьому місцевий палац в промисловій зоні, який вже почав руйнуватися.
А яке ваше враження від Скали-Подільської? Повернулись би в це містечко? Поради б його друзям?
