Період кін. XV – XVII ст. мав виняткове значення у розвитку європейської історії, часто історики цей період трактують як «великий прорив», оскільки саме в цей час були закладені підоснови нових товарно-виробничих відносин, що базувались на засадах ринкової економіки, зросли темпи економічного розвитку. Цей період також став переломним у відносинах Європи з іншими цивілізаціями, оскільки до цього часу захід був відносно замкненим регіоном, а великі географічні відкриття XV – XVI ст. розширили межі західного світу, розширили світогляд європейців. Розвиток торгових зв’язків поглибив процес формування національних ринків у XVI – XVII ст. Саме в цей час набуло розвитку баро́ко – стиль у європейському мистецтві та архітектурі початку XVI століття – кінця XVIII століття. Поряд з центральноєвропейськими містами він набув поширення і на Тернопільщини. Детальніше про містобудування Збаража та Бережан розповість видання ternopil-future.com.ua.
Причини виникнення бароко
Як зазначає дослідниця З. Лукомська важливу роль у розвитку містобудування Європи, і в тому числі Західної України, відіграли саме великі географічні відкриття, що мали дуже важливі економічні й соціально-економічні наслідки, причому неоднакові для різних країн. Торгові шляхи з Північного, Балтійського і Середземного морів перемістилися в Атлантичний, Індійський і Тихий океани. Після відкриття Американського континенту відбулось зміщення осередку торгівлі з Балтійського моря (Ганза) та Середземного моря (Генуя) на Атлантику. Відбувся занепад Шовкового шляху. Тобто виникли торгові шляхи поміж континентами, що вплинуло на швидкі темпи економічного розвитку європейських країн, розташованих на узбережжі Атлантичного океану, і сповільнило розвиток Німеччини, Скандинавських країн, Південної Німеччини та особливо Італії, що залишалися феодальними.
Трансформація архітектурних ідей протікала індивідуально у країнах Європи і послужила основою для формування кількох напрямків у розвитку містобудівної естетики. Наприклад, у Англії впродовж розглянутого періоду місто розуміли як оточуюче людину середовище. У Франції на формування містобудівної думки сильний вплив здійснило філософське вчення Рене Декарта, що послужило підґрунтям планіметричних засад французького містобудування, а також дедуктивна послідовність у вирішенні містобудівних завдань. В Італії розвинулось об’ємно-просторове трактування містобудівних проблем під впливом мислителів епохи Відродження. Архітектурно-просторова концепція сформувалась в період XVII ст., базуючись на принципах архітектоніки, ієрархії, порядку, які були притаманні як архітектурним спорудам, так і міським просторам. Ця концепція отримала подальший розвиток у Австрії. Всі ці три напрямки були закладені у період Відродження: вчення Паладіо відобразилось у англійському містобудуванні – у вигляді гармонізації житлового середовища, його взаємозв’язку з природою, у італійській урбаністиці із вчень Паладіо було запозичено доктрину – “місто – це дім”, тобто переносились закономірності інтер’єрів на міський простір і місто в цілому. На планіметричну концепцію французького містобудування здійснили вплив проекти ідеальних міст епохи Відродження (міста, спроектовані Вазарі, Скамоцці, Лорріні).
XVII ст. століття напередодні національно-визвольної революції 1648 – 1654 рр. було наповнене великими змінами в культурному житті України. Події, які передували цьому періоду (загарбання татаро-монголами Балканських країн і падіння Константинополя 1453 р.), обірвали зв’язки України з візантійською культурою. На кінець XVI ст. до складу Речі Посполитої входили 6 воєводств: Подільське, Брацлавське, Белзьке, Руське (Тернопільщина переважно входила до цього воєводства), Волинське та Київське. Ці землі стали власністю магнатських родин Замойських, Жолкевських, Калиновських, Конєцпольських, Потоцьких та ряду інших представників середньої та дрібної шляхти. Крім того, значна частина українських земель опинилась у власності католицького духовенства.
Найбільшими землевласниками того часу на територіях Тернопільщини стали: Любомирські, Потоцькі, Яблоновські, Чарторийські, Санґушки, Тишкевичі, Браницькі, Вишнивецькі, Конецпольські, Собеські, Ржевуські і Сангушки.
У цей період магнатам необхідно було впорядковувати господарську організацію своїх новонабутих землеволодінь, що вплинуло на утворення новозакладених міст. Очевидним є той факт, що ініціатива закладення цих міст належить вже не верховній владі, а переважно найбільшим землевласникам того часу. Міста, як правило, ставали центрами гнізд поселень, до яких входили найближчі села. Заможна шляхта, українці й поляки, запрошували до себе архітекторів і будівничих з Італії, Франції, Голландії. Новоутворені міста стають не тільки центрами зосередження великих централізованих мануфактур і капіталу, а й осередками політичного і культурного життя.
Особливості бароко на Тернопільщині
Барокова стилістика стала перспективним простором для здійснення мистецького синтезу національної традиції з елементами латинської сакральної культури, активно засвоюваної у василіянському середовищі. Так складається самобутній стильовий напрям пізнього українського бароко, що його часом називають «василіянським бароко».
Так, періоду бароко властиві контрастність, напруженість, динамічність образів, прагнення до величі і пишноти, до суміщення реальності та ілюзії, до злиття і водночас – тенденція до автономії окремих жанрів. Одною із ключових рис, що свідчать про перелом у мистецькому світі вказаного періоду, є завершення етапу захоплення людиною та представлення людини “розумною істотою”, настає час сумнівів і протиріч. Не випадково мистецтво бароко довгий період було незрозумілим для суспільства, осудним, неприйнятним.
У західноукраїнському містобудуванні вони проявились у кількох напрямках: 1) зодчі бароко розвивали ідеї ренесансних ідеальних міст, запозичивши ідею полігонального, геометричного нарису середмістя та оборонних комплексів; 2) впроваджували та розвивали осьові композиції; 3) поєднували унікальний природний ландшафт з регулярними елементами містобудівної структури.
Характерним для згаданого періоду було прокладення прямолінійних комунікацій, у вигляді вулиць, бульварів, які впорядковували урбаністичне середовище та формували видові перспективи, створювали новий силует міста. Ці новоутворені комунікаційні зв’язки відрізнялись типовими фасадними рішеннями, причому початок та завершення вулиці знакували характерні об’ємно-просторові елементи. Утворення прямолінійних комунікацій, перспективу яких замикали палаци, сакральні споруди є характерним для міст Кристинополя, Городенки, Микулинець, Жовкви.
Цікавими прикладами поєднання природних особливостей місцевості та регулярних бастіонних фортифікацій є реалізації історичних міст – Маріямполя, яке розташоване на високому мисі посеред р. Дністер, Окопів Святої Трійці, яке розташоване на вузькому перешийку поміж ріками Збруч та Дністер, Збаража і Бережан.
Архітектура міста Збараж
Наступним об’єктом дослідження є місто Збараж, яке належить до найдревніших міст Тернопільщини. Розташоване воно на річці Гнєзна, що є притокою Серету. Заснування літописного Збаража датують X століттям. Але перші писемні згадки про місто походять із XIIІ ст. Згідно з відомими історичними описами з XIІІ ст., а очевидно, і раніше місцевість потерпала від постійних нападів татар, тому в XIV ст. було прийнято рішення про будівництво кам’яного замку.
На початку XV ст. було зведено фортецю, яка творила єдиний прихисток міщан у випадку нападів. Упродовж століть родинний маєток Збаразьких неодноразово руйнували та відбудовували. Родина Збаразьких мала намір звести свою родинну обитель надійною і такою, що відповідала би найсучаснішим архітектурно-містобудівним вимогам XVII ст., тому до проекту. До проектування замку було залучено Віченцо Скамоцці. Виконаний ним початковий проект резиденції був частково змінений, ймовірно, не менш видатними будівничими згаданої епохи Генріхом ван Пеном і Андреа дель Аква. У результаті було зведено оборонну резиденцію чотирикутної форми в плані з ранньобароковим палацом та бастіонними укріпленнями. Всю замкову споруду оточував рів, заповнений водою. Інтер’єри ж замку були скромними і не виділялись особливими мистецькими рішеннями.
Саме цей замок опинився в епіцентрі конфронтації між військами Богдана Хмельницького та Яреми Вишневецького в 1649 році. Наступне випробування він пройшов уже в 1675 році, в результаті чого фортеця була спалена татарами. У кінці XVII ст. маєтності Вишневецьких переходять до родини Потоцьких, які доклались до перетворення колишньої оборонної фортеці на витончену аристократичну резиденцію. Сьогодні цей об’єкт, як і багато століть тому, є головним акцентом історичного ядра міста Збаража. Окрім того, він відіграє роль культурно-мистецького магніту, який притягує відвідувачів до міста, та виконує історико-просвітницьку функцію.
Збаразький палац разом із збереженими пам’ятками сакральної, житлової, громадської архітектури та видозміненим, частково збереженим простором колишньої площі ринок формують сучасне середовище центру міста.
Збараж сьогодні
На сьогодні серед збережених пам’яткових споруд історичного середмістя головними є: палац XVII ст. із фортифікаційною системою; костел і монастир отців Бернардинців (1627); Успенська церква (колишній Тринітарський костел (1755-1758)); Церква Воскресіння Христового (1764); фрагменти ринкової квартальної забудови; елементи розпланувальної структури колишнього середмістя. Перелічені історичні споруди та комплекси формують простір сучасного міського середовища Збаража. Ці об’єкти за рахунок складного ландшафту утворюють живописну об’ємно-просторову композицію міста, яка вирізняється геометрично правильним розплануванням території середмістя, що походить із періоду XVII ст.
Історичне місто Бережани
Сьогодні місто Бережани – це адміністративний центр Бережанського району Тернопільської області. Місто розташоване в мальовничій горбистій місцевості, через яку протікає р. Золота Липа, також на території сучасного міста розташовується Бережанський став. Бережани були засновані у 1530 році як невелике приватне місто. Вже з самого початку свого існування вони отримали функцію головного адміністративно-управлінського центру просторих володінь шляхетської родини Синявських. Тут утворилось гніздо цього визначного роду і був зведений могутній замок.
У результаті проведених планувальних досліджень історичної картографії, а також на основі проведеного аналізу описових джерел і наукових праць вдалось виділити три етапи просторового розвитку Бережан.
На І-му етапі це було місто – невеликий ансамбль ринкової площі з одним рядом корпусів, який був обнесений земляними оборонними валами. Зі східної сторони міста, на острові, біля берегів Золотої Липи, було зведено згаданий замок на плані п’ятикутника з трьома вежами та ровами. За своїм характером – це був самостійний ансамбль в плані просторової композиції.
На ІІ-му етапі розвитку – приблизно 1570-1630 рр. – в період проникнення на територію тодішньої Польщі тогочасних урбаністичних течій із західної Європи, сформувалась нова просторова система міста. Це проявилось у принципі поєднання міста із замком за допомогою загальної фортифікаційної системи, яка охопила нові території центру і укріплення замку, що виникли одночасно. У цей час змінює свій характер замковий ансамбль, який перетворюється із середньовічної фортеці у ”палаццо ін. фортецца”.
ІІІ – й етап розвитку пов’язаний з виникненням нових об’єктів у місті й замковому комплексі та модернізацією укріплень усього центру. Робота була завершена у першій чверті XVIII ст..
Отже, для міста Бережан у період їх найвищого розвитку характерною була урбаністична модель міста-резиденції XVII – XVIII ст., головним розпланувальним принципом якої є розташування середмістя, композиційно поєднаного із замком.
