До кінця ХІХ століття через Бережани не проходив ще жодний потяг. Але вже з розвитком великої промисловості у 1882 році інженером Генріхом Шпальке було проведене трасування лінії від Задвір’я, Львівської області, до міста Бучач, що на Тернопільщині. Нова залізнична дорога простягалася вздовж Бережан і Підгайців, про що у 1891 році проінформувало видання “Діло”. Далі на ternopil-future.
Передумови створення залізничного сполучення
Наприкінці ХІХ століття у Бережанах вперше з’явилася залізниця. Однак їх необхідність будівництва в Україні виникла ще давніше. Нашій країні залізниці були потрібними для вивозу сільськогосподарської та промислової продукції. У 1839 році Александр Фредро та Лєон Сапєга подали ідею створення сполучення Бохня-Львів-Бережани. Але цей проєкт так і не був реалізований з невідомих причин. Лише наприкінці ХІХ століття заговорили про залізничну гілку через Бережани.
Інженер Генріх Шпальке в 1882 році проклав дорогу від Задвір’я до Бучача через Бережани. Австро-Угорщина вбачала у цьому власну вигоду, при будівництві керувалася виключно своїми інтересами, а бажання й інтереси Галичини просто нехтувалися. У 1897 році відбулося офіційне відкриття першої залізничної станції.
На початку ХХ століття постало питання про будівництво залізниці з Персенівки до Підгайців, через Бережани. На початковій стадії опрацювали цю гілку залізничної дороги на Львівщині, а згодом і сполучення її з Тернопіллям. Місцеву колію Львів-Підгайці віддали на відкуп людям, що вкладали власний кошт у її будівництво. Їх ще називали концесіонерами. Договір про передачу залізниці підписали в 1905 році.
Але хто ж насправді вкладав кошти у розбудови залізничної гілки? Це місцеві багатії, вельможі та князі. Відомими є підгаєцький професор і власник маєтків у Бережанах Адам Чижевич, підгаєцький багатій Адам Третер, князь Роман Потоцький тощо.
Будівництво лінії
Розпочалися перемовини з державою щодо будівництва на території міста вокзалу. Загалом весь термін робіт склав 4 роки, вони завершилися лише у 1909 році. До того часу Бережани фактично були відрізані з іншими західноукраїнськими містами через залізничне сполучення. Щоправда, була одна дорога, що простягалася через Бережани, але її використовували лише за необхідності та тільки у комерційних цілях.
Тому прокладання залізниці через місто було як-не-як на часі, але уряд вбачав у цьому свою вигоду й керувався передусім стратегічними причинами. Це дало можливість здійснювати швидкі екскурсії поїздом до “передмістя” Львова з метою відпочинку. Потягом щоденно їздили до школи на навчання у Бережани. Вони зазвичай завжди були переповнені дітьми.
Будівництво лінії було нелегким. Ще на початку робіт робочі зіткнулися з труднощами. Складний рельєф, численні пагорби та річка значно гальмували весь процес. Інженеру Косінському вдалося здійснити точні обрахування й подолати всі складнощі. Залізниця у Бережанах не була єдиним творінням Косінського. Йому належать й інші, зокрема на на західноукраїнських землях.
Попри те, що відкрили залізничну станцію в 1897 році, маршрут зі Львова до Підгайців через Бережани запустили вперше лише у 1909 році, після завершення робіт. Ще тоді це справило неабиякий фурор серед місцевого населення. Залізницею курсували потяги до Львова та Підгайців. Це значно полегшило життя простого люду.
У 1914 році до Львова через Бережани курсував спеціальний святковий потяг. Він прямував на святкування річниці, з нагоди 100-ліття видатного українського письменника Тараса Григоровича Шевченка. Під співи й оркестр їхало близько півтори тисячі січовиків. Їх забирали на кожній станції. У місті Лева 27 червня того ж року мало відбутися урочисте святкування. Святковий потяг був по справжньому святковий. З нагоди народження Шевченка його вбрали в національні стяги.
Як змінилася залізнична станція у роки Першої Світової та часи польського панування
Залізнична станція у Бережанах в результаті Першої Світової війни зазнала великих збитків. У той період на території усього Тернопілля було зруйновано чимало мостів, колій, станцій та засобів зв’язку. Їх відбудували, проте не одразу та не всі. Щодо бережанської залізниці, то відомо, що за часів ЗУНР вона повністю підпорядковувалася владі. Світова війна сильно зруйнувала залізницю Бережанщини.
У цьому регіоні проходили чи не найкривавіші бої. Так, як у ході війни, російська армія базувалася неподалік річки Золота Липа, залізнична колія тут була сильно пошкоджена. Рейки солдати використовували для спорудження притулку. Після витіснення російських солдат і у часи ЗУНР, бережанську залізницю намагалися відновити. Але часу було дуже мало для реалізації всіх задумів. Відновити втрачене взялася Польща.
У 30-х роках ХХ століття залізнична колія знову успішно працювала. На території мальовничого Поділля здійснювали екскурсійні маршрути. Досить популярним до відвідування були Бережани, його природні об’єкти й історико-архітектурно надбання. Тому свого часу це місто вважалося одним із туристичний центрів.
Становище залізниці у Другу Світову війну та німецько-радянську окупацію
За часи Другої Світової війни залізничні дороги та транспорт був дуже пошкодженим на західноукраїнських землях. У роки німецької окупації в Бережанах люди ставали свідками жахіть, які творили німецькі фашисти. Після масової облави міста, майже 2000 євреїв завантажили у 50 вантажних вагонів на тій самій станції. Їх вивезли у західному напрямку. Небагатьом вдалося врятуватися й уникнути німецьких куль. Вони повернулись до міста.
Цією залізничною дорогою у 1945 році переїжджали з Бережан місцеві поляки та євреї, яким вдалося вижити в окупаційною німецькою владою часи. Разом зі своїм майно, а часто і худобою – коровами, козами, свинями, вони сіли у вантажні потяги та назавжди покинули околиці рідного міста.
Відступаючи під тиском радянських військ у 1944 році, німці знищили залізничну колію від Винник до Підгайців. Того ж року вже у складі УРСР питання про відновлення лінії підняли на першому засіданні бюро обкому. Збір урожаю, виконання планів держави і збереження зерна було на часі у радянського уряду. А щоб безпечно, і головне швидко це все переправлялося з міста, бережанський райком запропонував відновити сполучення, зруйноване у ході війни.
Лінію Бережани-Путори таки відновили. Зруйновану колію замінили лише з вулиці Тернопільської. У 1958 році запрацювало приміщення станції.
Щодо відновлення втраченого сполучення Винники-Бережани, то влада, вважала це не доцільним. Вони вбачали тут величезні витрати, тому з того часу, і до сьогодні фактично на залізниці не відбулися вагомі зміни. Станція у Бережанах в роки УРСР стала кінцевою. Як раніше, через ню вже не курсували потяги зі Львова до Підгайців. Функціонувала як і попередньо, для пасажирських та вантажних перевезень.
Залізнична дорога у наш час
Зі створенням у 1991 році “Української залізниці” суттєвих змін на залізничній дорозі у Бережанах не відбулося аж до 2011 року. У 2011-ому пасажирські перевезення “Бережани-Тернопіль” припинилися. Колії працюють лише для здійснення перевезення вантажу дотепер.
Придбати квитки на потяг можна у касі в Бережанах, попри те, що зі станції не відправляється жоден пасажирський потяг. Найближче місце до відправлення – станція у Потурах. Відновлять чи ні колишній функціонал залізничної станції у Бережанах – залишається невідомим.
